Овочі вимагають відносно хорошої, багатої органічними речовинами (гноєм, компостом) землі, також потребують частого поливу або обприскування. Відомо, що часті поливи та дощування порушують структуру ґрунту, що гумус швидко витрачається (мінералізується), що слід компенсувати, бо на такому, перегнійному ґрунті вони можуть лише раціонально використовувати більшу кількість води, необхідної для овочів. Це стає замкненим колом: багато води - яка потрібна овочам, а також порушує структуру ґрунту - багато гумусу, який фіксує структуру ґрунту і дозволяє надалі використовувати додану воду. Гумус також містить поживні речовини, але в нашому випадку вони мають менше значення, оскільки їх можна і потрібно додавати у вигляді мінеральних добрив. Однак, оскільки не всі овочі потребують однакової кількості води, ми зазвичай удобрюємо органічними добривами через рік. На площах, де у нас є гній або органічні добрива (гумус або компост) у відповідний рік, ми вирощуємо культури, які потребують рясного поливу або обприскування, такі як помідори, перець, баклажани, капуста, огірки, дині, кавуни тощо, а меншої кількості води потребують цибулинні овочі, бобові та коренеплідні, і їх вирощують на ділянках, які ми удобрили для попередніх культур органічними добривами. Ось чому ми часто говоримо про овочі, які перебувають на першому місці в сівозміні, тобто для яких ґрунт удобрюється органічними добривами, та овочі, що посідають друге місце в сівозміні, тобто що йдуть після культур, для яких ґрунт удобрений органічними добривами.