Ми роками читаємо про те, як рослини люблять "розмовляти", як вони краще процвітають під час класичної музики, як рослини спілкуються між собою, особливо з деревами. Тож інформація про те, що рослини можуть "чхати", звучить не так вже й незвично. Чи не так? Справа в тому, що певні поверхні вважаються супергідофобними, а краплі води на них ковзають, не вбираючись. Найкращим прикладом цього є спинка качки, або поверхня листя лотоса, на яких окремі краплі води, коли зустрічаються, одразу зливаються у більшу краплину. Але цей процес передбачає також вплив енергії. Поверхневий натяг перетворюється на кінетичну енергію, і, в основному, сила приєднання двох крапель води може призвести до того, що нова, велика крапля води буде "викинута" у повітря з надгідрофобної поверхні. І це відкидання в повітря можна словами описати як дощ рослини. Листя пшениці супергідрофобні. Чому це важливо? Тому що існують різні захворювання листя пшениці, які можуть призвести до великих втрат врожаю цієї культури, і які поширюються через повітря, не кажучи вже про "чхання листя". Дослідники виявили, що ці крихітні крапельки, мікроскопічного розміру, цілком здатні переносити спори іржі з листя. І вони настільки крихітні, що коли вони стрибають з поверхні листя, вітер може перенести їх дуже далеко, до інших рослин, інших полів, де спори можуть висадитися і почати нову інфекцію . Поки дослідники не знайдуть способу навчити пшеницю "прикривати носик" при чханні, коли будете проходите повз мокрої пшениці, принаймні скажіть їй: "Будьте здорові!".