У порівнянні з багатьма іншими рослинами нашої планети кактуси є наймолодшими – тому що з'явилися в ті часи, коли на землі вже були і активно розвивалися ссавці. По всій Західній півкулі ця культура поширилася з Південної Америки, яка вважається її батьківщиною. Деякі види були перенесені перелітними птахами до країн Азії та Африки. Ці рослини називають суккулентами, бо вологу вони накопичують у своїх стеблах, завдяки чому не мають потреби в частих і рясних поливах.
Відмінність кактусів від інших рослин
Ці рослини унікальні. Замість гілок у більшості з них - колючки, які виходять із ареол. Звідти ж виростають дітки і квітки. Процес фотосинтезу у кактусів здійснюється дещо інакше, ніж у інших зелених насаджень. Головна відмінність полягає в тому, що вуглекислий газ накопичується не вдень, а вночі. Це пов'язано з тим, що рослина закриває продихи в світлий час доби для збереження вологи. Кактуси виживають у суворих природних умовах, близьких до екстремальних. Одні види стійкі до дуже різких перепадів температур, інші витримують тривалу посуху, треті, навпаки, люблять підвищену вологість грунту і повітря, здатну погубити будь-які інші рослини.
Виглядають кактуси, щонайменше, непривабливо, а тому їх вкрай рідко вибирають в якості подарунків. Зате квіти, які з'являються на них, здатні вражати уяву.
Біологи поділяють кактуси на підродини і коліна. Але квітникарі майже не цікавляться такою класифікацією. Вони звертають увагу на зовнішній вигляд і поділяють ці квіти на деревовидні, чагарникові, ліанові й травовидні. А ще - за місцем проживання в природному середовищі: лісові і пустельні. Такі знання необхідні для того, аби розуміти, як доглядати за рослиною.
Лісові кактуси, також звані тропічними, потребують опори, тому що являють собою кучеряві ліани. Деякі види паразитують на інших рослинах, а бувають і такі, які, виростаючи в грунті, не заважають своїм сусідам. Але давайте їх залишимо і розглянемо кращі види кактусів із колючками для домашнього розведення. Вони, як і всісукуленти, відмінно пристосовуються до умов того середовища, в якому їм доводиться виростати. У них може зменшуватися або, навпаки, збільшуватися коренева система, прискоритися або сповільнитися розвиток. Якщо ви помітили, що ваш зелений друг зовні змінився, незважаючи на правильний догляд за ним - не поспішайте бити тривогу.
Гімнокаліціум
Рослина має кулясту форму. Залежно від сорту величина стебла може коливатися. Є сорти, стебла яких перевищують 30 сантиметрів в діаметрі, але для домашнього утримання найчастіше вибирають «малюків», що досягають трохи більше двох сантиметрів за цими показниками. Квіткові трубки у таких кактусів оголені, що відрізняє їх від більшості інших видів. Цвітуть такі рослини за рік після посадки, зберігаючи декоративність протягом усього сезону. Забарвлення у квіток зазвичай фіолетове - від блідого до темного. Зустрічаються екземпляри, позбавлені хлорофілу, через що їхнє забарвлення дивує своєю неповторністю. Примітно, що гімнокаліціуми підходять для щеплення на інші види кактусів.
Клейстокактус
Навіть в умовах домашнього утримання висота таких кактусів часто досягає чотирьох метрів. Діаметр стовбура при цьому становить близько 15-ти сантиметрів. Але, щоби стримати зростання, висаджуйте свого зеленого вихованця в невеликий горщик. Форма рослини - циліндрична, ідеально пряма. Тіло квітки ребристе, що практично непомітно, і суцільно покрите маленькими колючками. Якщо вони з'являються у великій кількості, створюється враження, нібик актус суцільно покритий білим пухом або припорошений сніжком. Коріння у клейсто кактусів добре розвинене, і цю особливість необхідно брати до уваги при догляді.
Мамілярія
Цей вид кактусів поширений дуже широко. Квітки з'являються з пазух, а не з ареол, що відрізняє мамілярій від інших таких рослин. Цей кактус особливо теплолюбний і вимогливий до світла. Його можна назвати найвибагливішим із усіх кактусів – але якщо дотримуватися всіх правил догляду, він віддячить вам рясним і частим цвітінням. Коливання температур не допускається, а оптимальна температура для мамілярій - не менше +15 градусів влітку. Взимку ця квітка може пристосуватися до + 10-ти градусів в приміщенні, але вже на початку весни кактус необхідно переносити в тепло.
Ребуція
Родом цей кактус із Болівії. Розмір ребуції значним назватине можна - лише вісім сантиметрів, але по красі квіток і зним можуть посперечатися лише деякі види. Квітникарі вибирають його не тільки з цієї причини, але і через нескладне утримання. Особливого догляду цьому кактусові не потрібно.
Найголовніша умова - витримувати правильний температурний режим.
У стані спокою, який триває три місяці, його витримують при температурі всього+5 градусів. Влітку слід забезпечити безперешкодний доступ сонця до квітки. У теплу пору року рослина добре витримує сорокаградусну спеку.
Ще однією обов'язковою умовою є свіже повітря, щов важається плюсом – тому що протяги квітці просто необхідні.
У теплу пору року виносьте свого колючого вихованця в сад і залишайте там, де гуляють вітри.
Саме такі місця ребуція вибирає в природному середовищі, виростаючи на пагорбах Болівії.
Влітку поливайте кактус один раз на два тижні, а восени - раз на три дні, але пильно стежте за тим, щоби грунт не надто перезволожувався – бо це згубно позначиться на квітці. При посадці забезпечте рослині гарний дренаж, а для активного зростання підгодовуйте ребуцію. Робити це краще в перші дні літа - але, як кажуть досвідчені квітникарі, при дотриманні режиму поливу і в умові правильних температур цей вид кактусів здатний обходиться взагалі без добрив.
Нотокактус
За своєю формою він нагадує кульку, але зустрічаються екземпляри й у вигляді циліндра. Нотокактуси представлені кількома десятками різновидів, кожен із яких відрізняється формою і діаметром стебла. У таких кактусів є одна не дуже гарна особливість: вони повільно ростуть і досить вимогливі до температурного режиму. Влітку стовпчик термометра в кімнаті, де стоїть нотокактус, не повинен підніматися вище + 26-ти градусів і опускатися нижче + 24-х. А взимку ця рослина має перебувати при температурі +10 градусів.
Полив бажано здійснювати один раз на сім-десять днів, але рясний. Орієнтуватися можна по стеблу. Якщо він блищить - значить, прийшла пора напоїти зеленого улюбленця. Наприкінці весни, якщо на дворі встановилася підходяща температура, виносьте нотокактус на балкон або в сад - але так, аби він був захищений від прямого попадання ультрафіолету. Підходять півтінь або добре затінені місця. Цвітуть такі кактуси в березні-липні, випускаючи квітки найрізноманітніших відтінків. Найчастіше зустрічаються жовті і фіолетові. При гарному догляді цвітіння настає на четвертий рік життя, причому щорічно.
Цереус
Всі ми бачили на картинках гігантські кактуси, що досягають у висоту близько 20 метрів. Саме таким є цереус. Жити він здатний до 300-т років. У народі цю рослину називають свічкою, а квітникарі розводять у себе карликові форми цього виду. Відзначимо, що найбільшу популярність цереус придбав у дизайнерів інтер'єрів, які вибирають йогоз метою зробити потрібний акцент у приміщенні.
Цвіте такий кактус наприкінці весни – на початку літа. Щоби помилуватися його чудовими величезними квітками, схожими на справжні лілеї, вам доведеться встати вночі - тому що вдень вони не з'являються. Сигналом про те, що кактус зацвів, стане аромат, що поширився по всій кімнаті. Розташовані квітки з боків довгих стебел і при правильному догляді не змушують на себе довго чекати. Прямих променів сонця рослина не любить, тому його краще ставити там, куди проникає лише розсіяне світло. Поливати слід теплою водою у міру висихання грунту. У грудні кактус впадає в сплячку на два місяці, і поливати його в цей час взагалі не потрібно.
Багато квітникарів заводять цереус, як і інші кактуси, виключно для того, щоби дочекатися моменту цвітіння і загадати бажання.
Пока нет комментариев. Будьте первым!