Традиційні обряди та звичаї
10 липня 2020 року я мала приємну нагоду бути присутній на весільному обрядовому дійстві "Плетення віночка", який представив фольклорний гурт "Карічка" з Перечина у етнографічному музеї лемківська садиба. "Карічка"- на місцевому діалекті означає кружальце, невеличкий шматочок. Але як зясувалося з розповіді керівнички гурту Лесі Магада, невеличкою роботу дівчат не назвеш.
Скоріше це ціле карічіще, бо дівчата піднімають цілий пласт традицій народного життя лемків. Вони працюють в архівах, контактують з спільнотами лемків закордоном, спілкуються з старожилами, записують їхні розповіді про звичаї та народні пісні, відтворюють обрядові танці. Дебютний виступ гурту відбувся наприкінці 2019 року під час святкування 620 річниці села Зарічово, цієї столиці Закарпатських лемків, та третьої річниці Перечинської ОТГ ( обєднаної територіальної громада). У грудні танцювали та співали на Анлріївських вечорницях, а у лютому брали участь у святі Сімерківська свіжина. Карантин їм тисчасово припинив концертну діяльність, але робота не припинилась, а навпаки, активізувались дослідницьки розвідки.
Леся Магада каже, що лемківські пісні є дуже різноманітні за змістом та цікаві за музичною формою. Багато про що розкажуть пісні закарпатських заробітчан “поїду в америцький край” та ‘полетів би’м на край світу”. Ще на початку 20 сторіччя закарпатські лемки їхали працювати на шахти Пенсильванії, щоби повернувшись на батьківщину мати змогу купити землю та започаткувати власне газдівство. А потім прийшли Совіти, забрали все майно та перетворили цих газдів, вже без газдівств, на совітських колгоспників.
А от обрядові пісні мають відмінності мають у кожному селі.
Обряд "Плетіння віночка" відноситься до весільних обрядів і проводиться як правило у четвер напередодні весілля, яке відбувається у суботу.
Починалося усе з того, що перший дружба з пляшкою горілки йде до жінки, яка має сина і міняє горілку на свячену воду. Потім іде до свашок, які і мали плести вінки. Це були лише заміжні жінки. Тут його зустрічав староста, виконуючи роль розпорядника.
Вінки плели з барвінка, у які також вплетали часник, монети та пелішки, спеціальні прикраси з ниток. Жінки пьють воду, яку приніс перший дружба та співають: "Принеси, мамо, часночок, най увємо віночок".
Вічнозелений барвінок є символ вічного життя, сили та молодості, а до того ж є символом Тур'янської долини, де і живуть закарпатські лемки. А часник оберігає від злих чар. У суботу перед тим, як ідти до церкви, наречених благославляють батьки. Наречені при цьому стоять не на рушникові, як у центральній Україні, а на гуні- верхньому вовняному одязі. Після цього староста по черзі танцює з кожною свашкою і узявши вінки, усі ідуть до церкви. Вінчаються молоді у цих барвінкових вінках. Так було. Але на відміну від відомого прислів'я, не загуло, а живе. І зараз романтичні пари, наречені, подружжя, які відчувають, що їм потрібно освіжити свої почуття та надати своєму союзу друге дихання мають можливість відсвяткувати весілля по-лемківські в унікальному етнографічному музеї Лемківська садиба в оточенні чарівних дівчат гурту "Карічка" під старовинні обрядові пісні та танці, насолодитись надзвичайною атмосферою справжнього народного дійства, скуштувати традиційні страви, проїхатися на запряженому кіньми возі, а ще відчути величну красу Закарпатської природи та щирість тутешніх людей.
Пока нет комментариев. Будьте первым!