Види та сорти гібіскусу з фото, яких ви ще не бачили!

Гібіскус – дуже красива декоративна рослина, яка має різноманітні сорти та види, що зустрічаються у всіх куточках нашої планети. Може бути однорічною, багаторічною, листопадною, вічнозеленою, трав'янистою, кущовою, вирощуватися за кімнатних умов чи у відкритому ґрунті. Деякі види гібіскусу часто вважають за українські мальви. У нашій статті ми розповімо вам про найпопулярніші види й сорти гібіскусу, дамо їх короткі характеристики та деякі поради щодо вирощування. 

Гібіскус налічує близько 300 різновидів. Певні з них вживаються в їжу. Їстівними є коріння, насіння й квіти. Також деякі частини рослини споживають у вигляді лікувальних настоїв та чаїв. З пелюсток виготовляють фарбу для волосся, а також чай «каркаде».

Гібіскус гібридний 

Це багаторічна рослина, котра скрізь зустрічається в наших регіонах. Вона вирощується як у саду, так і за кімнатних умов. У південних країнах цей вид використовують як декорацію для прикрашання вулиць. Батьком Гібіскусу гібридного є професор Федір Русанов, який селекціонував його в 90-х роках. Цей вид був виведений шляхом схрещування Гібіскусу яскраво-червоного, болотного та озброєного. Внаслідок цього одержали вид, витривалий до різких перепадів температури, що має великі рожеві квіти, котрі досягають у діаметрі 25 см. Цвісти починає наприкінці літа, далі продовжується до тих пір, поки не вдарять перші морози. У випадку, коли гібіскус вирощується в саду, взимку стебла й пагони рослини гинуть, однак, коренева система залишається живою. 

У квітні – травні рослина випускає паростки, які досягають довжини понад два метри та поступово вкриваються п’ятичастковими листками. Цвітіння великими квітами починається від другого року життя. Квіти можуть бути махровими або простими, білосніжними або яскраво-червоними. По закінченню цвітіння формуються зелені коробочки з насінням, які пізніше стають темно-коричневими та всихають. Гібіскус гібридний не потребує особливого догляду, проте любить зростати у сонячних місцях, захищених від холодного вітру й тіні. Може вирощуватися в будь-якому ґрунті, але в родючому ґрунті з хорошим дренажем дає рясне та тривале цвітіння. Добре витримує посуху й низькі температури. Потребує укриття кореневища на зимовий період за допомогою сухого листя чи мульчування. Для розмноження Гібіскусу гібридного використовують способи поділу кореня, привою чи живцювання.

Якщо на листках несподівано стали з’являтися темно-червоні плями, це свідчить про те, що рослині не вистачає світла або існує надлишок мінеральних елементів у ґрунті. Вирощувати цей вид за кімнатних умов слід на добре освітлених підвіконнях, однак, захищених від потрапляння прямого сонячного світла. Кращими місцями для нього слугуватимуть східні та західні вікна. Влітку горщик з гібіскусом виносять надвір та захищають рослину від можливих протягів або опадів. Взимку рослина потребує додаткового освічування, інакше вона припинить квітнути. Літня температура приміщення має бути близько 20 градусів, зимова – 16 градусів. Якщо в кімнаті зберігатиметься низька температура, гібіскус здатен скинути своє листя та сформовані бутони. Для утворення красивої крони рослина потребує обрізання. Паростки зменшують до рівня 8-15 см над ґрунтом. Процедуру виконують по пересаджуванні рослини чи зміни ґрунту у вазоні. По закінченні підстригання, квітку вміщують до прохолодної кімнати, регулярність поливань скорочують. 

Квітка переходить до стану спокою тривалістю у 2-3 місяці. За появи нових пагонів, зволоження та поливання відновлюють. Для формування більш щільної крони під час активного вегетативного росту прищикують паростки.

Китайська троянда (Hibiscus rosa-sinensis)

Ця рослина часто зустрічається в дикій природі на островах у Тихому океані, а також її можна помітити на просторах Східної Азії. У субтропічних регіонах Китайська троянда вирощується як оранжерейний експонат та заради прикрашання прибудинкових територій. У Північній півкулі її розводять як кімнатну рослину. Також вона відома за назвою «Розанель». Являє собою вічнозелене насадження, котре здатне набувати висоти 4 метрів. Стебла з гілками по певному часі починають дерев'яніти та змінюють свій колір з зеленого на коричневий. Листки великі й овальні, окрайці їх є загостреними, а поверхня – блискучою. Квітки виростають окружністю до 15 см. Здебільшого вони виростають поодинокими на довгій квітконіжці з конусоподібною чашкою, маточні нитки – довгі, вони кріпляться до трубки та заходять за межі пелюсток. Цвітіння однієї квітки триває протягом кількох днів, однак, зважаючи на те, що постійно з'являються нові бутони, період цвітіння Китайської троянди триває з березня до листопада. Найчастіше цю квітку вирощують в офісах та нежитлових будівлях. Це зумовлено тим, що існує багато забобонів негативного змісту, пов'язаних з цією квіткою. Китайська троянда вважається квіткою смерті, а несподіване опадання листя чи позапланове цвітіння вважається провісником біди.

Найпопулярніші Китайські троянди мають квіти червоного забарвлення, однак, за останні 20 років селекціонери вивели багато сортів, що мають махрові квіти різних забарвлень.

Розмножують цю рослину найчастіше живцюванням. Вона є дуже невибагливою у вирощуванні, проте, потребує посиленого догляду на час цвітіння. За неправильного догляду рослина здатна здійснити скидання листків та сформованих бутонів, захворіти або навіть загинути. Щоб гілки утворили велику та густу крону, де рясно цвіло багато квітів, необхідно зрізати верхівку саджанця по тому, як він повністю вкоріниться. А в період бутонізації треба збільшити поливання та обприскування. Здійснювати їх варто двічі у день – вранці та ввечері. Також у цей період рослина потребує достатньої кількості світла та мінеральних добрив. Важливо знати те, що в разі поливання китайської троянди невідстояною жорсткою водою з великою кількістю кальцію та хлору, а також за недостатньої кількості заліза й азоту в ґрунті, може виникнути захворювання – хлороз листя, коли дерево скидає всі листки та повільно всихає. Поливайте квітку винятково відстояною протягом кількох днів водою кімнатної температури.

По відцвітанні здійснюють санітарне підстригання, видаляють сухі та слабкі гілки без бутонів. Для підгодівлі використовують фосфоровмісні, азотовмісні та калійні добрива, які розводять з водою та вносять у процесі поливання чи обприскування. Під час виконання цієї процедури потрібно стежити за тим, щоб препарат не потрапляв на пелюстки квітів. На початок розвитку у Китайської троянди інфекційних захворювань вказує в'янення бутонів, почорніння та опадання листя. Часто Китайську троянду вражають: павутинні кліщі, білокрилки, борошнисті червці та трипси. Щоб уникнути цього, не можна дозволяти перезволоження та пересушування ґрунту, треба берегти гібіскус від протягів та раз у місяць обробляти фунгіцидами для профілактики. Не забувайте вчасно укорочувати стебла, інакше всю силу рослина витратить на їх нарощування. За умов правильного догляду цей вид гібіскусу може тішити вас своїм цвітінням близько 20 років.

Гібіскус болотний (Hibiscus moscheutos)

Болотний гібіскус часто зустрічається в субтропічних країнах. Він належить до багаторічних трав'янистих рослин та рідко вирощується в житлових умовах у нашій країні. Іще однією назвою для цього виду слугує вираз «Болотна мальва». Така назва свідчить про те, що Гібіскус болотний найкраще почувається в сонячних місцях з достатньою кількістю води. Це може бути берег річки чи ставка. А при вирощуванні в саду – штучна водойма.

Свою популярність вид отримав завдяки красивим квітам різноманітного забарвлення та ефектному вигляду. Цвіте Гібіскус болотний від початку літа до кінця осені. На місці квітів діаметру 13-16 см по відцвітанні утворюються коробочки з блискучими великими зернами. Листки його об’ємні, із зеленим забарвленням, вони залишаються такими до перших морозів. Квітка вважається морозостійкою, здатною витримувати мороз до 25 градусів під шаром снігу. Ранньою весною до початку сокотоку та формування бруньок роблять обрізування з метою отримання щільної крони та рясного цвітіння, а також омолодження. У процесі підстригання видаляють всі пошкоджені та хворі стебла. Цю процедуру виконують один раз у рік. За правильного догляду, кущ Гібіскусу болотного виростає до трьох метрів у висоту та до 16-18 метрів ушир. Тому його скрізь використовують як живопліт для декору садових ділянок. До того ж, Гібіскус болотний має середню тривалість життя 20-23 роки та є дуже невибагливим щодо догляду. Щоб отримати рясне цвітіння протягом тривалого часу, потрібно забезпечити рослині багато світла та стало кислий зволожений ґрунт. Якщо вирощувати його в тінистих місцях, цвітіння буде мізерним, а листя густим та дрібним.

Розмножують Гібіскус болотний переважно живцюванням. Для цього в процесі підстригання прибираються паростки, які мають по три бруньки. Нижній зріз обробляється стимулятором вкорінення та висаджується в горщики з вологим торфом та піском. Процес укорінення триває протягом місяця. По цьому, саджанці висаджуються у постійне місце. Ще однією особливістю

Гібіскусу болотного вважається його спокійне ставлення до нестачі добрив у ґрунті, проте, за надмірної їх наявності, гібіскус починає відразу ж хворіти. Підгодовують цей вид органічними добривами, які вносять ранньою весною та калійно-фосфорними, котрі вносять пізньої осені. Обов'язковими в догляді вважаються регулярні поливання, видалення бур'янів та розпушування ґрунту.

Гібіскус сирійський (Hibiscus syriacus)

Гібіскус сирійський має багато сортів, які відрізняються один від одного забарвленням квітів, розміром листя та висотою куща. Середня висота чагарнику буває від 3 до 6 метрів. Листя насиченого зеленого кольору, округлої форми, квіти поодинокі великі, забарвлення варіює від рожевого до пурпурового. Текстура пелюсток може бути махровою або простою. Особливою рисою цього виду є його повільне зростання. Для того, щоб його прискорити, необхідно забезпечувати регулярні поливання з додаванням фторовмісних добрив. Слід підтримувати вологість ґрунту таким чином, щоб він не пересихав та не перезволожувався. За пересушування ґрунту гібіскус скидає всі бутони, а за його перезволоження виникає гниття кореневої системи.

Квітувати рослина починає по 4 роках, як відбулося висаджування. Цвітіння настає наприкінці весни та триває до глибокої осені. Квіти мають середню окружність до 12 см. Час цвітіння однієї квітки становить всього лише добу, проте, зважаючи на велику кількість бутонів, цвітіння триває довго. Для отримання здорової декоративної рослини, її радять вирощувати у відкритих сонячних місцях та добре дренованому ґрунті без вмісту вапняку. Гібіскус сирійський любить підстригання, які формують його крону, омолоджують та оновлюють.

Розмножувати цей вид можна чотирма способами: привоєм, живцюванням, насінням та повітряними відведеннями. Молоді рослини погано витримують низьку температуру, тому потребують укриття за настання зимових холодів. Найкраще для цього використати сухе листя чи тирсу. У випадку морозної зими з відсутністю снігового покриву, коренева система може зазнати певної шкоди. Проте, пізньої весни з'являться нові стебла та нове листя. Чим старшою є рослина, тим краще вона ставиться до холоду. Дорослі кущі витримують мороз 22 градуси та не потребують особливого укриття. Щоб гібіскус краще пережив зиму, його підгодовують калієвмісними добривами пізньої осені, а для активного вегетативного росту та оновлення кореневища навесні удобрюють розведеним у воді курячим послідом. У Південній Кореї Гібіскус сирійський є символом щастя та любові. У цій країні він скрізь застосовується для окраси ландшафтів як сольна рослина або в композиціях. Його часто комбінують з лавандою, що захищає гібіскус від нападів шкідників.

Гібіскус кислий (Hibiscus acetosella)

Цей вид часто можна побачити в Африці. Там його називають червонолистим каркаде, африканською мальвою або кленолистою кислицею. Всі назви пов'язані із забарвленням листя у багряний колір, також вони мають кленоподібну форму та ефектний зовнішній вигляд. Гібіскус кислий часто вживається в їжу. Він має кислий присмак, схожий на присмак щавлю. Одомашнений вид селекціонували французькі біологи, нагородивши його особливостями таких сортів як Гібіскус Аспер та Гібіскус Суратенсіс. Згодом він зазнав різноманіття форм та на разі являє собою густий багаторічний чагарник, який здатний витримувати мороз до 8 градусів. У регіонах з помірним кліматом вирощується як однорічник, характеризується щільною кроною, висотою до півтора метра та шириною до 80 см. Має прямі, злегка напушені стебла, великі п’ятичасткові листки з глянцевою поверхнею та добре помітними прожилками. Листя – строкате, зеленого, пурпурового або багряного кольору.

Цвіте невеликими квітами різного забарвлення, окружністю до 10 см. Характерною особливістю сорту вважається ідентичність забарвлення прожилок та пелюсток. Ефектного вигляду квіти набувають завдяки наявності великої тичинки, котра перевищує межі квітки на 2-3 см у довжину. По відцвітанню формуються насінини, подібні до каштанових плодів. У певних країнах цей вид гібіскусу збирають у пучки та виставляють на продаж, далі його додають у салати подібно шпинату, оскільки вони містять велику кількість вітаміну А, аскорбінової кислоти, заліза, антиоксидантів та вітамінів групи В. Виразною особливістю листя є те, що воно не змінює своє забарвлення та не втрачає своїх хімічних властивостей у процесі термічного обробляння.

Регулярне використання гібіскусу здатне підвищити гемоглобін у крові, а також може втамувати спрагу й підвищити тонус. У деяких країнах пелюстки квітів використовують для заварювання чаю та приготування лимонадів.

Гібіскус кислий належить до теплолюбних рослин, які необхідно вирощувати в добре дренованому слабкокислому ґрунті, у відкритих сонячних та захищених від вітру місцях. Цвісти він починає наприкінці літа. Період цвітіння триває протягом 2-3 тижнів. Однак, весь інший час рослина прикрашає ділянку своїм декоративним листям. Для зимівлі кореневище дістають із землі та пересаджують до окремого вмістилища, яке залишають у теплому місці.

Гібіскус Арнотта (Hibiscus arnottianus)

Цей вид широко відомий своїми цілющими властивостями. Усі частини рослини використовують для виготовлення проносних та кровоочисних препаратів. Батьківщиною Гібіскусу Арнотта є Гавайські острови. Це вічнозелена рослина, яка в нашій кліматичній зоні вирощується як однорічник. Має прямостійні стебла, що досягають висоти 10 метрів та має трубчасті квіти, які мають приємний аромат та різнокольорові «вічка». Окружність квітів близько 10 см. Пелюстки сніжно білого забарвлення, прикрашені рожевими або пурпуровими прожилками, які гармонійно поєднуються із забарвленням маточки, що виступає над бутоном.

У природі гібіскус Арнотта може виростати до 30 метрів. Якщо вирощувати цей вид на своїй садовій ділянці, його слід забезпечити достатньою кількістю тепла та регулярним зволоженням.

Рослина полюбляє зростати в добре дренованому родючому ґрунті, який періодично удобрюють органічними або комплексними мінеральними добривами. Оскільки рослина належить до не морозостійких, взимку кореневу систему дістають з ґрунту та зберігають вдома. Деякі квітникарі вирощують гібіскус Арнотта у великих контейнерах, які в травні виносять до саду, а в разі настання перших заморозків забирають до будинку. Розмножують цей вид лише живцюванням, адже за наших кліматичних умов насіння не дозріває. У деяких країнах цей різновид гібіскусу належить до рослин, що вимирають внаслідок поїдання його дикими тваринами. На Гавайських островах ці квіти визнані національною культурою та є «квіткою прекрасних жінок».

Гібіскус гавайський (Hibiscus clayi)

У нашій країні гібіскус Гавайський використовується винятково як кімнатна деревоподібна рослина. Однак, у теплих країнах його вирощують для прикрашання садових ділянок та територій. Пагони виростають до пів метра у висоту та вкриваються глянцевими подовженими листками, що нагадують листя карликового фікуса. П'ятипелюсткові червоні квіти мають форму чашечки. Батьківщиною Гавайського гібіскусу вважається острів Нуну, де він фактично винищений. Вирощують цей вид гібіскусу за температури 18-22 градуси влітку та 16-18 градусів взимку в добре дренованому родючому ґрунті із застосуванням регулярних зрошень та поливань. Щомісяця здійснюють підгодівлі азотовмісними добривами. За неправильного догляду рослина може заразитися павутинним кліщем, попелицею, трипсами або білокрилкою, від яких її можна позбавити за допомогою фунгіциду Актелік. Ним також рекомендується обробляти гібіскус задля профілактики.

Гібіскус розчепірений (Hibiscus divaricatus)

Цей вид виведений з сортів Китайської троянди та являє собою вічнозелену чагарникову рослину з колючими пагонами та великим округлим листям діаметром до 10 см. Стовбур має високу міцність та нерівномірну кору. Цвіте жовтими квітами з ліловим осередком. Пелюстки злегка напушені жорсткими ворсинками, ззовні схожими на дрібні колючки. Потребує щорічних пересаджувань, дорослий кущ має висоту близько трьох метрів, за умов вирощування в природних умовах може досягати навіть п'ятьох метрів. Має розлогу будову крони, завдяки чому й одержав собі таку назву. Вирізняється великими квітами окружністю до 10 см. Розмножується живцюванням. Молоді рослини потребують покращеного догляду та укриття на зиму, дорослі рослини є витривалішими до низьких температур та захворювань.

Гібіскус різнолистовий (Hibiscus diversifolius)

Батьківщиною цього виду вважаються тихоокеанські острови та австралійські землі. Також його можна побачити в Африці та Мадагаскарі. У нас вирощується винятково як кімнатна рослина, позаяк не витримує низьких температур та умов нашого клімату. Особливістю Різнолистового гібіскусу є те, що форма його листків схожа на серце, окружність їх становить близько 10 см, дрібно посічені краї та забарвлення насичених зелених відтінків. Стебла вкриті дрібними шипами, листки мають різний перетин та рвану неоднорідну зубчатість. Тильний бік листка вкритий густим ворсом, бутони мають світло-жовте забарвлення та темно-фіолетовий осередок. Чашечки зеленого кольору, вкриті жорсткими ворсинками. Цей вид полюбляє теплі сонячні місця, рясне зволоження та щоденні обприскування. У природі росте на узбережжях струмків та боліт.

Гібіскус Друммонд (Hibiscus drummondii)

Ця чагарникова рослина не перевищує двох метрів, має прямі тонкі пагони, вкриті тричастковими листками довжиною 4-5 см з грубо посіченими окрайками. П'ятипелюсткові трубчасті квіти мають рожеве або пурпурове забарвлення, яке стає більш насиченим ближче до осередку. Також відомий за назвою «Сонний гібіскус» за здатністю квітів до неповного розкриття. Діаметр квітів близько 11 см. Батьківщиною Гібіскусу Друммонда вважаються Австралійські узбережжя, де його квіти набувають перламутрового відтінку. Для того, щоб отримати рясне цвітіння, цей вид слід вирощувати за розсіяного світла та з достатньою кількістю вологи. Порушуючи ці правила, гібіскус перестає цвісти та витягує стебла. Якщо ви помітили, що ваш гібіскус перестав випускати бутони, припиніть азотовмісні підгодівлі, посильте зволоження чистою відстояною водою та спробуйте збільшити кількість світла.

Гібіскус високий (Hibiscus elatus)

Цей вид можна побачити в багатьох країнах світу. Батьківщиною його вважають Ямайку. Рослині цій притаманні гарні квіти та висока якість деревної сировини. Завдяки цим властивостям її дали ще одну назву – «Синя поліроль». Часто зустрічається в Індії як окраса вулиць. Є вічнозеленим деревом з прямостійним стовбуром, що виростає у висоту до 30 м. Однак, у нашій кліматичній зоні його висота не досягає й 7 метрів. Цікавою особливістю цього виду є те, що за ідеальних умов розвитку – високої вологості та достатньої кількості тепла, дерево може досягати висоти близько 100 м.

Рослина характеризується круглою розгалуженою кроною, що складається з подовжено-овальних листків довжиною 15-20 см. Міцний стовбур вкритий пухнастою корою. П'ятипелюсткові трубчасті квіти мають строкате забарвлення.

Бутони у початковій стадії дозрівання мають жовтий колір, потім змінюють його на помаранчевий та червоний. Окружність квітки 12-13 см. Вона може мати жовтаво-малинові смуги на помаранчевому тлі. Цей вид часто застосовують для відновлення лісів або як сировинний матеріал для виготовлення дерев'яних виробів. Гібіскус високий має міцну декоративну текстуру деревини. Також застосовується для виробництва меблів та музичних інструментів.

Гібіскус їстівний або бамія (Hibiscus esculentus)

У певних країнах цей тип гібіскусу називається «Жіночі пальчики», також він відомий за назвами «гомбо» та «бамія». Точне місце походження цього виду досі невідомо, оскільки він поширений у всіх тропічних та помірно теплих поясах планети. Бамія високо поціновується за свої корисні та поживні стручки. Їх вживають в їжу як цілющу добавку. У нас цей вид вирощується як багаторічна або однорічна рослина. Являє собою двометровий кущ, що має міцні, трохи напушені розлогі стебла. З віком вони завжди дерев’яніють. Об’ємні листки мають довжину, що досягає 20 см, за своєю будовою поділені на 6-7 частин, вкриті легким ворсистим нальотом, мають світло-зелене забарвлення. Квіти п'ятипелюсткові, окружністю до 8 см, жовтого, червоного або білого кольору. Можуть мати пурпурові «вічка» в центрі бутона. Плоди дозрівають у пазухах листків, мають форму стручка завдовжки до 20 см з п'ятикутним перетином. Усередині стручка дозрівають круглі насінини.

В їжу споживається триденна молода зав'язь, яка не встигла набути коричневого кольору. Її використовують у свіжому, просмаженому, вареному або тушкованому вигляді. Також плоди консервують та заморожують. Вони мають у своєму складі вуглеводи, білки, харчові волокна, жири, вітаміни А, С, Е, К, В1, В2, В3, фолієву кислоту, калій, кальцій, цинк, фосфор залізо та магній. У процесі термічної обробки стручки перетворюються у слизову консистенцію та змінюють колір з червоного на зелений. Також в їжу вживаються листки цієї рослини. Недостиглі стручки використовують для приготування супів та рагу, а достиглі, по процесі обсмажування, використовуються для приготування кави «гомбо». Ця кава популярна серед людей, яким заборонений кофеїн. Також з цього гібіскусу одержують крохмалисту речовину – Гомбін, яку використовують в кулінарії для згущення кремів та супів, виготовлення ліків проти кашлю, для підвищення імунітету та лікування шлунково-кишкових захворювань. Збирають плоди гібіскусу в спеціальних рукавичках, оскільки жорсткі ворсинки здатні пошкодити шкірний покрив та викликати подразнення.

 Гібіскус їстівний є невибагливою у вирощуванні рослиною, добре росте в теплих сонячних місцях, добре витримує посуху та високі температури. Може вирощуватися у будь-якому типові ґрунту, проте є дуже чутливим до низьких температур. За температури -4 рослина гине. Тому в наших регіонах її вирощують в теплицях або як кімнатну рослину. За невідповідного догляду може відбутися зараження борошнистою росою або Галовими нематодами чи з’явитися вертицильозне в’янення. Для уникнення цих захворювань рослину обробляють фунгіцидами.

Гібіскус крихкий (Hibiscus fragilis)

Цей вид майже не росте в нашій місцевості. Його природний ареал – це гірська місцевість Кордегардії та Маврикії. За виглядом він дещо схожий на Китайську троянду. Є багаторічним вічнозеленим чагарником з широко розгалуженою кроною. Листки складаються з 5-7 лопатей, квіти трубчасті, мають 5 пелюсток, що наростають одна на одну, рожевого, червоного або теракотового кольору окружністю до 10 см. Належить до видів рослин, які вимирають та не здатні самовідновитися. Сьогодні налічується лише 40 екземплярів цього виду. 

Гібіскус Х’югеля (Hibiscus huegelii) 

Належить до 35 видів австралійських гібіскусів. У природі росте на узбережжях Австралії. Вирізняється великими квітами різного забарвлення. Також відомий за назвою «Бузок гібіскусу». Являє собою чагарник висотою до 4-х метрів з широко розгалуженою кроною та насичено-зеленими п’ятилопатевим листям, вкритим густим ворсом. Листки мають січені краї, прожилки, що чітко проглядаються, та пушок на тильному боці пластини. Бутони мають п'ять пелюсток та довжину близько 7 см. Забарвлення квітів може бути ліловим, кремовим, бузковим, червоним або синім. Тривалість життя однієї квітки становить добу, по тому вона в'яне й стає за своєю структурою схожою на папір. Період цвітіння починається в червні й закінчується в січні, однак, за нашого клімату завершення цвітіння припадає на листопад. Гібіскус Х’югеля може вирощуватися в будь-якому типі ґрунту, однак, варто надавати перевагу глинистому, супіщаному з хорошою дренованістю та зволоженістю. Його варто вирощувати у відкритих світлих місцях, також ця рослина добре реагує на регулярні підгодовування та підстригання. 

Гібіскус Каїлі (Hibiscus kahilii) 

У нашій країні цей вид вирощується як однорічна рослина або як кімнатна рослина. Це чагарник, який має прямі пагони довжиною до двох метрів, що вкриті великими листками окружністю близько 8 см. Листя має насичене зелене забарвлення та легке напушення. Складається з трьох-п'яти сегментів. Цвітіння починається наприкінці весни та триває до початку осені. Цвіте п'ятипелюстковими поодинокими квітами окружністю до 10 см, червоного, рожевого або бузкового забарвлення. Характерною особливістю цього виду є те, що його квіти не розкриваються повністю.

Гібіскус Каїлі може вирощуватися як у добре освітлених, так і в напів тінистих місцях. Гостро реагує на ступінь зволоженості ґрунту й повітря, потребує весняної та літньої підгодівель, а також щорічних обрізувань. Розмножується насінням або живцюванням.

Гібіскус мінливий (Hibiscus Mutabilis) 

Свою назву рослина отримала завдяки здатності змінювати забарвлення квітів під час дозрівання. Батьківщиною Гібіскусу мінливого вважається Китай, де його називають лотосовим деревом. Ця рослина має велику популярність у тропічних та помірних широтах, вирощується як садова декоративна або кімнатна рослина. У Китаї цей вид гібіскусу вирощують не лише з декоративною метою, але також із лікувальною, вважаючи, що препарати з нього здатні вгамувати біль. Залежно від кліматичної зони, цей вид може бути вічнозеленим або листопадним. Має крону у вигляді парасольки та міцний стовбур висотою 2,5 – 3 м. Листя зеленого забарвлення, клиноподібної форми, злегка вкрите ворсом. Довжина листа варіюється до 25 см. Квіти великі, махрової текстури, вирізняються чотирьох кратною зміною забарвлення пелюсток під час цвітіння. У початковій стадії бутони мають кремове забарвлення, другої доби воно змінюється на біле, третьої доби – стає ніжно-рожевим, четвертої – пурпуровим. Цвітіння починається в середині літа та триває до початку осені. При вирощуванні гібіскусу в будинку, його радять ставити на східні чи південні вікна, оскільки рослина є дуже світлолюбною й може захворіти, якщо перебуватиме в тіні. Влітку горщик переносять до саду, а взимку забирають назад до кімнати з температурою, що не перевищує 15 градусів, також квітці забезпечують додаткове освітлення. Обрізування слід здійснювати раз у рік, зрізуючи точки зростання на верхівках та зайві відрослі стебла. Гібіскус різноквітковий полюбляє слабокислий ґрунт з хорошою волого- та повітропроникністю. 

Гібіскус Пандори 

Ця рослина являє собою вічнозелений чагарник, який висаджують для озеленення ділянок. У висоту сягає не більше двох метрів, а в ширину – близько півметра. Слід враховувати, що всі частини цієї рослини містять у собі отруйні речовини, здатні викликати алергічні реакції шкірного покрову. Гібіскус Пандори краще вирощувати на сонячних або напів тінистих територіях за помірного поливання та температури від 5 до 35 градусів. Найліпше росте в кислому та середньо кислому ґрунті. Може вирощуватися за кімнатних умов та у відкритому ґрунті. Розмножується винятково живцюванням. 

Гібіскус Сабдаріффа або Розелла (Hibiscus sabdariffa) 

Цей вид гібіскусу є постачальником пелюсток, з яких виготовляють чай каркаде, тому його активно вирощують з промисловою метою. Також листя, квіти та стебла вживаються в їжу. З них готують джем, мармелад, варення або вино. Батьківщиною гібіскусу Сабдаріффа вважається Індія. У наших регіонах його вирощують як однорічну рослину. Для цього використовують вологий ґрунт з хорошою волого- та повітропроникністю. Гібіскус цього виду полюбляє сонячні території, середні міри поливання та регулярні підгодівлі. Належить до теплолюбних рослин, найактивніший вегетативний ріст спостерігається за температури 20-30 градусів. 

Гібіскус Скотта (Hibiscus scottii) 

Цей вид гібіскусу в природі зустрічається в тропіках та субтропіках, а також густих напів листових лісах. Побачити його можна вкрай рідко, оскільки він занесений до Червоної книги як рослина, що швидко вимирає. На сьогодні його можна побачити тільки в Ємені. Характеризується великими оранжево-жовтими квітами з теракотовими колами в центрі. Листки зелені, яйцеподібні, з великими зубчастими краями, злегка ввігнутими досередини. 

Гібіскус блискучий (Hibiscus splendens) 

Батьківщиною цього виду вважається Австралія. Це густий кущ висотою до 2 метрів, такою ж шириною, що має оксамитові стебла та листки у формі серця, вкриті густим ворсом та довжиною близько 20 см. Квіти мають по п'ять пелюсток, виростають на довгих квітконіжках. Окружність квіток до 16 см, забарвлення червоне або лілове. Добре почувається в піщаному ґрунті з хорошим дренажем. Потребує регулярних поливань та щорічних обрізувань, які здійснюють по відцвітанні або ранньою весною до початку сокотоку. 

Гібіскус липоподібний (Hibiscus tiliaceus) 

Гібіскус липоподібний цінний своїми лікувальними та декоративними властивостями. У народній медицині використовуються коріння, квіти та пелюстки цього виду гібіскусу для приготування відварів при гострих респіраторних захворюваннях. З його деревини плетуть рибальські сіті, а з кори виготовляють клоччя, яким закладають тріщини в човнах. Крім цього, деревина гібіскусу липоподібного ще використовується для виготовлення меблів та декоративних предметів. Також рослині притаманні антиоксидантні властивості. Зустріти цей вид гібіскусу можна в Австралії, Азії та на Мальдівах – на пляжах, біля водойм та поблизу боліт. Полюбляє середньо кислі ґрунти, у природних умовах досягає висоти близько 10 м, ширина стовбура становить 15 см. Гілки злегка зігнуті, вкриті великими довгими листками довжиною 25-30 см, що мають густе напушення, зубчасті краї та серцеподібну форму. Цвіте квітами насиченого жовтого забарвлення з темно-червоною серединою. Квіти мають особливість змінювати своє забарвлення протягом дня з яскраво-жовтого на помаранчевий або червоний.

Гібіскус трійчастий (Hibiscus trionum) 

Батьківщиною Гібіскусу трійчастого вважається Південна Європа, де він культивується як однорічна рослина. Цей вид гібіскусу не виростає вище 50 см, цвіте білими квітками. По відцвітанні формує стручкоподібні насіннєві коробочки світло-зеленого забарвлення з перламутровими переливами, схожими на східні ліхтарики. Стебла прямостійні, вкриті густим ворсом. Часто зустрічається в Японії, Австралії, Китаї, Індії та Африці. Зростає в пустелях та степах, вважається бур'яном. Цвітіння починається з червня та триває до жовтня.