Ставкова черепаха — це низинний вид, що мешкає у воді та на суші. Мешкає в невеликих зарослих озерах, лісових заводях, болотах, густо зарослих й важкодоступних старицях, великих ставках та повільних поточних річках з густою рослинністю. Дане сімейство нараховує безліч підвидів і різновидів.
Звички та поведінка
Це хижак, який полює і харчується тільки під водою. Прісноводна черепаха поїдає водяних комах та їх личинки, равликів, молюсків, пуголовків, жаб, дрібних риб, а також не гребує падлом. Дрібну здобич вона ковтає цілком, а більшу — розм'якшує щелепами та розриває кігтями. Еволюція оснастила її роговими планками на щелепній кістці та рострумом на нижній щелепі (черепашачимдзьобом), щоб гризти без зубів.
Велику частину часу ставкова черепаха проводить у воді, але дихає через легені атмосферним повітрям. Вона може знаходитися під поверхнею води до однієї години. Тварини мають дуже боязкий, лякливий характер, відмінно плавають, пірнають, добре бачать та завжди відчувають наближення незваного гостя, тому їх дуже складно зустріти на березі. Коли їх ніщо не страхає, рептилії люблять вийти з води й поніжитися на сонечку. Зимує цей вид глибоко в мулі на дні водойми, де впадає в сплячку та залишається в такому стані протягом 5 місяців. Прокидається черепаха пізньою весною, у квітні або травні, в залежності від погоди.
Зовнішній вигляд ставкової черепахи
Панцир цієї рептилії — зазвичай оливково-коричневий, середньо опуклий, покритий гладкими, правильними роговими наростами. На кожному фрагменті панцира по центру розташована точка, з якої виходять лінії світлого пісочного кольору. Нижній пластрон, покритий яскравими плямами неправильної форми, добре розвинений, у самців його середня частина злегка увігнута. Голова, шия й ноги покриті численними невеликими жовтими точками. Є екземпляри, що мають бездоганно чорне забарвлення. Зіниці очей круглі. У самців райдужна оболонка, як правило, червоно-помаранчева або коричнева, у самок очі поцятковані золотавими фрагментами, іноді вони мають повністю жовту райдужку. Довжина панцира ставкової черепахи рідко перевищує 16-26 см, маса тіла — 1-1,5 кг.
Кожний різновид прісноводних черепах має свої невеликі відмінності в забарвленні й розмірах, але наведені параметри є середніми показниками для всіх видів.
Прісноводні черепахи — породи та різновиди
Прісноводні або ставкові черепахи (Emydidae) — це сімейство рептилій, яке на сьогодні налічує близько 50 видів, які відносяться до 8 родів. Це тварини, які мають повний кістковий панцир, покритий роговими пластинами. Деякі види можуть повністю ховатися в броні. Їх лапи мають перетинки.
Найбільш популярні види ставкових черепах:
1. Декоративна коробчата (Terrapene ornata) — різновид родом з Північної Америки. Це черепаха з занадто зігнутим панциром, покритим яскравим малюнком. Може повністю сховатися в броні.
2. Болотна або європейська ставкова (Emys orbicularis) — вид, дуже поширений на європейській частині континенту. Їх панцир досягає розмірів 26 см. Черевна сторона броні у самців злегка увігнута, у самок — пласка. Спинка коричнева, диски покриті невеликими жовтими плямами.
3. Червоновуха (Trachemys scripta elegans) — мешкає в ставках, озерах та болотах Північної Америки. З обох боків голови має червоні смуги. Є підвидом декоративної черепахи (Trachemys scripta).
4.Плямиста (Clemmys guttata) — рептилії мають пласкучорну броню з жовтогарячими плямами. Їх пластрон яскраво-пісочного або оранжевого кольору з темними цяточками.
5. Декоративна (Trachemys scripta) — часто зустрічається в домашньому утриманні, має три підвиди. Це активний хижак. Любить грітися на сонечку.
6. Храмова (Hieremys annandalii) — вид, шанований жителями Індокитаю. Згідно з буддійськими віруваннями, людина, яка врятувала цю черепаху, матиме краще життя в наступному втіленні.
7. Жовтобрюха (Trachemys scripta scripta) — підвид декоративної черепахи, має характерні жовті смуги на голові, лапах та хвості.
8. Мальована (Chrysemys picta) — рептилія з сімейства прісноводних черепах. Її гладка броня має безліч крайових щитів. Верх оливковий, іноді зелений, на ньому видно жовті смуги й плями.
Охорона видів, що вимирають
Деякі представники цього величезного сімейства знаходяться під загрозою зникнення. Наприклад, Європейська ставкова черепаха — рептилія, занесена до Червоної книги багатьох країн як вид, що потребує активного захисту. Для рептилій відкриті спеціальні заповідники, наприклад польський Поліський національний парк. Робота по збереженню породи полягає вспостереженні за черепахами в ареалах їх розмноження, в захисті цих місць та кладок від хижаків.
Коли літо прохолодне і наступне покоління не встигає вилупитися до зими, яйця, що знаходяться під загрозою загибелі, відправляють в Європейський центр захисту ставкових черепах PPN.
Там яйця інкубують, а за молодняком, який з'явився на світ, доглядають всю зиму, до настання тепла. Весь цей час черепашок годують, вимірюють та зважують, контролюючи правильний розвиток. Одночасно проводяться заходи щодо захисту довкілля ставкових черепах, який полягає в підтримці досить високого рівня води в водоймах, видаленні та скошуванні чагарників по берегах, відновленні неглибоких озер або ставків.
Розмноження
Парування ставкових черепах відбувається з кінця квітня до початку червня. Зазвичай вони відкладають яйця на рубежі травня та червня, коли цвіте жовтий ірис. Завдяки своєму довголіттю, рептилії здатні відтворювати потомство понад вісімдесят років поспіль. Парування відбувається у воді, і йому передують своєрідні залицяння. Самець пливе за самкою та намагається вкусити її за голову. Коли вона ховається в панцир, він прилипає до спини «дами» й починає статевий акт.
Напередодні відкладення яєць, панцирні тварини виходить на берег, щоб знайти відповідний «пологовий будинок». Він може знаходитися навіть в 4-5 км від материнської водойми. Коли трапляється пригідне, досить сонячне й сухе місце, самки починають будувати гніздо. Задніми лапами вони риють ямку у твердому ґрунті глибиною 12-16 см. Це поглиблення в поперечному розрізі схоже на грушу, діаметром близько 10 см, до якої веде тунель діаметром 5 см. Форма камери, де будуть відкладені яйця, нагадує готичне склепіння.
Черепасі потрібно не менше 2 годин, щоб викопати гніздову камеру. Потім вона вводить в тунель лапу, по якій скочуються вниз яйця. Кожне попереднє яйце переміщається до стінки гнізда, до того, як буде знесено наступне. На завершення пологів йде кілька десятків хвилин. В середньому черепашача кладка містить від 6 до 16 яєць в тонкій вапняковій шкаралупі, їх приблизний розмір 2×3 см. Після відкладання яєць ставкова черепаха закриває та маскує вхід у гніздо, а потім повертається в рідну водойму.
Доля нащадків залежить від багатьох факторів, але точно не від самки, участь якої закінчується пошуком та маскуванням місця кладки. Якщо температура буде занадто низькою, ембріони можуть загинути. Якщо їх знайдуть любителі яєць — лисиці, куниці, ворони, то втрати молодняку можуть доходити до 100%.
Черепашки вилуплюються в кінці серпня, а в більш холодних регіонах навіть пізніше.
Після появи на світ дитинчата мають довжину близько 2,5 см і м'який панцир, який не може захистити від небезпек. Вибравшись з гнізда, вони вирушають в дорогу до лісових ставків, озер та боліт. Під час подорожі тваринки піддаються нападам єнотоподібних собак, видр, лисиць та борсуків. Тільки через 6 років їх панцир твердне в достатній мірі, щоб черепахи почувалися в безпеці. Вони стають статевозрілими приблизно через 7 років.
Броня водної черепахи
У той час як м'який панцир молодих особин не представляє абсолютно ніяких проблем для потенційних ворогів, то у дорослих черепах він настільки міцний, що жоден хижак з ним не впорається. Панцир цих тварин складається з двох основних структур: верхня частина являє собою напівкруглу кришку броні, а нижня — більш плоский пластрон. Вони з'єднані один з одним, але при цьому не втрачають рухливості. Для кожного виду характерне своє розташування пластинок на поверхні панцира, що дозволяє точно класифікувати дану особину.
Як панцир, так і пластрон, мають кістяну частину, покриту зовні роговою тканиною. Статевий диморфізм виражається не тільки розміром, але й будовою пластрона. У самок він плаский, а у самців увігнутий. Ця функція необхідна під час статевого контакту, через те, що дозволяє особинам, що займаються розмноженням, підходити одне одному. Цю особливість можна помітити тільки тоді, коли тварина досягає статевої зрілості, але деякі самці набувають даноївідмінності вже при довжині панцира 13-14 см.
Тривалість життя
Інтернет усіяний інформацією про черепаше довголіття довжиною в сто років, але ставкова черепаха живе набагато менше. Та все ж ці рептилії в середньому живуть кілька десятків років. При їх розмірі й масі тіла це дивовижний результат. Людина може самостійно оцінити вік даної тварини, для цього досить уважно подивитися на панцир. На ньому можна побачити смуги, які, як кільця дерева, розкажуть про те, наскільки стара черепаха. Кожна така смужка — один рік життя. Крім цього, важливий розмір верхньої частини броні — це ще одна особливість, що дозволяє розрахувати вік особини. Чим панцир довший таширший, тим старша конкретна рептилія.
Вирощування ставкової черепахи в домашніх умовах
В принципі, цей різновид черепах підходить для домашнього утримання, але тварині потрібно надати умови життя, що нагадують природні. Черепахи, хоча й можуть здатися занадто повільними, люблять багато ходити, тому їх потрібно випускати гуляти по квартирі. Утриманнявиключно в тераріумі, їм не підходить. Також потрібен загін, що пропонує різні види діяльності, де тваринкиможуть приймати ванни, грітися, закопуватися та лазити.
Загальне практичне правило визначення розміру тераріуму для конкретної черепахи — помножити довжину й ширину її тіла на п'ять. Чим більше особина, тим довше й ширше повинен бути вольєр.
Замислюючись про обладнання тераріуму для черепахи, слід враховувати:
1.Субстрат: дно тераріуму повинно бути покрито субстратом, що не порошиться, інакше це може викликати подразнення дихальних шляхів вихованця. Для цієї мети добре підійдуть тирса з дерева або соснова кора дрібної фракції. Їх можна доповнити сіном або листям. Домашня «Тортила» із задоволенням закопається під них.
2.Водні процедури: черепахи охоче плескаються у воді, вони також часто використовують ванну як водопій. Вода повинна знаходитися в зручному невеликому басейні, щоб її можна було легко й швидко замінити свіжою. Для дорослих тварин досить резервуара глибиною до 20 см.
3.Укриття: в природному середовищі черепахи шукають затишні місця для сну та відпочинку. Таких куточків в тераріумі має бути багато.
4. Для їжі: у черепах свої звички — вони зазвичай приймають їжу в одному місці. Слід запланувати в тераріумі «їдальню», в якій щодня подаватимуться свіжі корми для вихованця.
5.Компанія: в природному середовищі черепахи живуть поодинці, тому особливого товариства в розведенні їм не потрібно. Однак їх можна успішно утримувати в парі або в невеликій групі. При цьому необхідно враховувати стать особин. Занадто велика кількість самців може змагатися один з одним, влаштовуючи бої. Ідеальною буде компанія з одного самця та кількох самок.
6.Сон: ставкові черепахи взимку стають млявими та впадають в сплячку, прокидаючись, коли знову стає тепло. Їм потрібно дозволити це зробити, якщо тварина не хворіє і не вимагає, наприклад, регулярного приймання ліків. За три місяці до зими рептилію слід обстежити на наявність паразитів. Під час цього трьох-п'яти місячного сну, в залежності від індивідуальних особливостей та температури в приміщенні, черепах слід будити близько двох разів, щоб власник міг переконатися, що з підопічними все в порядку.
7.Умови для зимового сну: під час зимівлі рептилії повинні бути забезпечені відповідними умовами. Наприклад, приблизно за місяць до ймовірної сплячки, час освітлення в черепашачому будиночку слід скоротити приблизно до 4 годин на день, а також знизити температуру повітря. У холодний період черепахи їдять менше, а згодом повністю перестають харчуватися.
Годування в неволі
У природному середовищі прісноводні черепахи їдять як тваринну, так і рослинну їжу, тому при утриманні потрібно дотримуватися співвідношення харчування 1:1.
Поширені тваринні продукти для ставкових черепах:
• креветки;
• дрібна прісноводна риба;
• молодняк мишей та щурів;
• таргани;
• багатоніжки;
• равлики;
• мотиль;
• трубник;
• дощові черв'яки;
• коники;
• личинки комарів;
• м'ясо молюсків.
Раціон також необхідно збагатити рослинами, наприклад, ряскою, водоростями, водяною папороттю, листям кульбаби та подорожника, конюшиною.
Дуже важливо, щоб перераховані вище рослини були взяті з чистих лугів, далеко від автомобільних трас та інших джерел забруднення. Власники черепах також повинні бути обережними з фруктами, овочами та листовим салатом. Їх, на жаль, дуже часто дають рептиліям, але вони не є здоровою їжею для них. Недолік рослинної їжі можна заповнити готовими сумішами, купленими в зоомагазинах.
У неволі слід уникати давати рептиліям шматочки яловичого або індичого серця, через те, що тіло черепахи не пристосоване для такої їжі. Використання подібних продуктів стає причиною занадто швидкого зростання, що, у свою чергу, призводить до змін форми й розміру панцира, а також численних захворювань.
Добавками до раціону повинні бути вітамінні препарати (зазвичай в рідкому вигляді) і кальцій (найчастіше в шматочках вапняку, які кидають у воду). Також кальцій міститься в цільній рибі (зі шкірою, кістками й нутрощами). Особливо мінералу потребують молоді тварини, щоб запобігти небажаним змінам панцира на ранніх стадіях росту.
Деякі різновиди ставкової черепахи відносяться до видів, що зникають, та занесені до Червоної книги багатьох країн. Тому власникам тераріумів, які бажають тримати їх вдома, слід бути уважними, щоб не придбати тварину, що перебуває під охороною закону. Якщо рептилія все ж оселилася у квартирі, слід забезпечити їй належний догляд і харчування.
Пока нет комментариев. Будьте первым!