Зхворювання на токсокароз
Захворювання на токсокароз характеризується ураженням легень, печінки, мозку, очей, нирок, серця, з рецидивуючою лихоманкою і алергічними проявами.
Збудник - личинки невластивих людині аскарид Toxocara canis і Toxocara cati (гельмінти собак і кішок). Гельмінти довжиною від 30 до 120 мм і діаметром близько 2 мм.
Статевозрілі особини Toxocara canis безсимптомно живуть в кишечнику собачих, досягаючи іноді 18 см у довжину. У цуценят інтенсивна інвазія може призвести до смерті. Самки токсокар виділяють яйця в кишечнику собак і кішок незрілими, а досягають інвазійної стадії в різні терміни свого перебування у зовнішньому середовищі. Яйця у зовнішньому середовищі зберігають свою інвазійність роками. Життєвий цикл котячої токсокари практично ідентичний до собачої, єдиною суттєвою відмінністю є лише те, що цей вид живе тільки в кишечнику котячих.
Резервуар і джерела збудника: собаки, рідше - кішки (вовки, лисиці, песці, гризуни). Заражена людина епідеміологічної небезпеки не являє.
Механізм передачі збудника: фекально-оральний; шлях передачі - харчовий. Людина зазвичай заражається через не вимиті руки, овочі і фрукти, забруднені інфікованим яйцями токсокар грунтом, особливо в місцях вигулу собак.
Основні епідеміологічні ознаки: токсокароз широко розповсюджений, однак захворювання людей зустрічається відносно рідко. Хворіють переважно діти у віці 1-4 років у зв'язку з відсутністю у них гігієнічних навичок. У зоні помірного клімату характерна літньо-осіння сезонність.
У тонкому кишечнику з проковтнутих людиною яєць утворюються личинки, які володіють міграційною активністю. У людини зустрічається личинкова (вісцеральна, очна) та імагінальна (кишкова) форми захворювання.
Мігруючи в організмі людини, личинки токсокар можуть проникати в печінку, легені, підшлункову залозу, скелетні м'язи, мозок, очі та інші органи і тканини, викликаючи розвиток локальних еозинофільних гранульомних утворень і прогресуючу алергізацію організму. При ураженні легенів спостерігаються їх запалення, задишка, ціаноз, інтенсивний сухий кашель. При ураженні паразитами печінки, характерне її збільшення та ущільнення, при пальпації відчувається біль, при цьому можливі рецидивуюча гарячка, висипання. При наявності личинок в інших органах з'являються симптоми їх ураження - наприклад, епілептичні припадки, парези, паралічі та ін.
Паразитування дорослих токсокар зустрічається рідко. Кишкова форма клінічно проявляється нудотою, болем у животі, рясним слиновиділенням, втратою апетиту, запамороченнями.
Виявити токсокароз можна методом лабораторних досліджень: серологічні реакції з токсокарозним антигеном; аналіз крові на еозинофіли, ШОЕ. Діагноз імагінального токсокарозу (кишкова форма) встановлюють після копрологічного аналізу (при виявленні яєць токсокар).
Лікування: альбендазол, пирантел, мебендазол, тіабендазол.
Профілактика токсокарозу, як личинкового, так і імагінального, включає загально-санітарні заходи з охорони від забруднення навколишнього середовища фекаліями собак і кішок; регулярну дегельмінтизацію тварин; створення спеціальних місць для вигулу собак і кішок; дотримання правил особистої гігієни, миття і дезінфекція рук після контакту з тваринами; настійно рекомендується вживати в їжу тальки ретельно вимиті ягоди, овочі і фрукти; боротьба з тарганами - механічними переносниками яєць токсокар.
Пока нет комментариев. Будьте первым!