1. /
  2. Статьи
  3. /
  4. Сад и Огород
  5. /
  6. Полезные статьи садоводу и огороднику
  7. /
  8. Ехінококоз - смертельно небезпечне гельмінтне захворювання для людини

Ехінококоз - смертельно небезпечне гельмінтне захворювання для людини

Рейтинг
Содержание статьи
  1. Ехінокок звичайний
  2. Шлях передачі збудника людині
  3. Лікування ехінококозу:

Ехінокок звичайний

Ехінокок звичайний (Echinococcus granulosus) — один із видів ехінококів, який відноситься до класу «Цестод», типу Плоских червів, є специфічнием збудником захворювання – ехінококоз. Ехінококоз характеризується хронічним перебігом, алергією і деструктивним ураженням печінки, легенів та інших органів.

 Ехінокок – широко поширений паразит і випадки захворювання, спричиненого його паразитуванням, щорічно фіксуються майже в кожному куточку світу. Особливо часто зустрічається в регіонах з розвиненим пасовищним тваринництвом (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Росія, Сирія, Південна Африка тощо). Найчастіше на ехінококоз хворіють пастухи, чабани, стрігалі овець, звіроводи, працівники інших сфер тваринництва, скотобоєн, працівники зоопарків, мисливці,а також власники собак та їхні родини.

Тіло черва завдовжки 0,25-0,5 см, складається з голівки (з 4 присосками і 2 віночками крюків) та 3-4 члеників. Останній (зрілий) членик становить половину довжини тіла. Яйця ехінокока стійкі до впливу чинників навколишнього середовища: витримують висушування до 12 днів, на грунті в тіні при 10-26ºС зберігають інвазивність близько місяця, на шерсті тварин – до 10 місяців.

Echinococcus granulosus

Ехінококи розвиваються зі зміною остаточного і проміжного господарів. Основний (він же остаточний) господар, у якому ехінокок паразитує на дорослій стадії, – собака, вовк, шакал, дінго, корсак, єнотовидний собака, кішка, лев, леопард, лисиці та інші м’ясоїдні тварини, заражаються ехінококом, поїдаючи хворих або полеглих тварин, в організмі яких знаходиться пухирчаста стадія цього паразита. В організмі остаточних господарів статевозріла стадія паразита локалізується в тонкому відділі кишківника. Яйця ехінокока виходять з кишечника хазяїна разом з екскрементами і можуть довго знаходитися в навколишньому середовищі, звідки легко потрапляють на його шерсть. Саме тому особливу епідеміологічну значимість для людини мають собаки.

Проміжні господарі – свійські тварини та людина, випадково заковтують яйця паразита з продуктами харчування, забрудненими фекаліями основних господарів. Проміжними господарями ехінокока є близько 70-ти видів диких і домашніх травоїдних і всеїдних тварин: дрібна та велика рогата худоба, свині, а також людина.

У кишечнику проміжного господаря з яйця виходить личинка — онкосфера. Через стінку кишечника вона потрапляє в кров’яне русло і з током крові заноситься в різні органи, найчастіше в печінку та легені, рідше в м'язи, кістки або інші органи. Тут вона розвивається в пухирчасту стадію – фіну, яку ехінококовою кистою, чи ехінококовим міхуром. Міхури ехінокока ростуть повільно (3-10 років) і можуть досягати значних розмірів (від 1 до 30 см). Відомі міхури з печінки великої рогатої худоби масою понад 60 кг!

Шлях передачі збудника людині

Шлях передачі збудника людині – харчовий, водний, побутовий. Людина заражається, ковтаючи яйця ехінокока з забрудненими овочами, фруктами, ягодами, городньою зеленню, напоями, або через брудні руки після контакту з хворою собакою, до шерсті якої прилипли велика кількість яєць паразита.

Ехінококоз – небезпечне захворювання для людини, адже вона є біологічним тупиком в життєвому циклі паразита. Прояви захворювання у людини залежать від локалізації міхура-фіни, його розмірів та імунологічної реактивності хворого. У більшості випадків хвороба протікає безсимптомно і виявляється випадково. При клінічно вираженому перебізі хвороби переважають симптоми відчуття здавлювання в ураженому органі, запальні процеси в поєднанні з алергічними проявами.

При розташуванні цисти в печінці (у 80% хворих) виникає важкість, тупий і ниючий біль у правому підребер'ї, збільшення печінки, з’являються ознаки анемії, іноді жовтяниця. Пухир при пальпації має вигляд хворобливої ​​пухлини щільної консистенції з гладенькою поверхнею. На пізній стадії хвороби можливі передавлювання жовчних проток або нижньої порожнистої вени, вірогідний розрив ехінококового міхура, що виникає спонтанно або в результаті травми, і навіть нагноєння міхура. Внаслідок розриву міхура в хворого розвивається шок і часто настає смерть.

При розташуванні цисти у легенях відзначаються болі в грудях, кашель зі слизистою мокротою, часто з домішкою крові, задишка, підвищення температури. Симптоматика часто нагадує туберкульоз.

Локалізація цисти в черевній порожнині, мозку, серці, кісткових тканинах та статевих органах супроводжуються відповідними клінічними проявами: здавлювання тканин зростаючим ехінококовим міхуром призводить до порушення функції ураженого органу, дистрофічних змін і склерозу оточуючих тканин.

Діагностика ехінококозу проводиться із застосуванням 2 методів:

  • Клінічний: епідеміологічний анамнез, поєднання симптомів локального ураження органу і ознак алергії, дані інструментального дослідження – рентгенографія, УЗД, комп'ютерна томографія, радіоізотопне сканування тощо.
  • Лабораторний: серологічні реакції; виявлення сколексів і гаків в мокроті і дуоденальному вмісті при прориві міхура в просвіт бронхів або жовчевивідних шляхів.

Лікування ехінококозу

Лікування ехінококозу:

Хірургічне – видалення міхура разом з оболонками. Пошкодження стінки міхура під час операції може призвести до анафілактичного шоку і ураження порожнин дочірніми пухирями.

На ранній стадії хвороби можливе медикаментозне лікування із застосуванням альбендазолу. Доза для пацієнтів при масі тіла понад 60 кг становить 400 мг (1 таблетка) 2 рази на добу. При масі тіла менше 60 кг препарат призначають із розрахунку 15 мг/кг/добу. Цю дозу слід розділити на 2 прийоми. Максимальна добова доза ― 800 мг. Цистний ехінококоз лікується протягом 28 днів. 28-денний цикл може призначатися повторно (загалом 3 рази) після перерви у 14 днів.

Список препаратів, що містять альбендазол: альбендазол, альбела, альбензі, альдазол, ангельмекс, зентел, фармокс.

Профілактика ехінококозу має бути комплексною:

Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів та фруктів, кип'ятіння води, профілактична дегельмінтизація домашніх собак двічі на рік, ретельна кулінарна обробка м’яса тварин.

Великих збитків ехінококоз завдає тваринництву. Найголовнішою причиною поширення цього захворювання є поїдання собаками внутрішніх органів забитих заражених тварин. Тому важливою профілактикою по запобіганню поширення захворювання є санітарно-просвітницька робота серед працівників сфери тваринництва та скотобійних баз, знищення уражених ехінококом внутрішніх органів забитих тварин, дегельмінтизація бродячих собак.

Заметили ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Подпишитесь на наш канал в Telegram
Автор

Комментарии

Пока нет комментариев. Будьте первым!
Последние обновления

Авторизация

Регистрация