1. /
  2. Статьи
  3. /
  4. Сад и Огород
  5. /
  6. Полезные статьи садоводу и огороднику
  7. /
  8. Ку гарячка - висококонтагіозне гостре бактеріальне захворювання, поширене на всіх континентах

Ку гарячка - висококонтагіозне гостре бактеріальне захворювання, поширене на всіх континентах

Рейтинг
Содержание статьи
  1. Про заходи щодо профілактики та виявлення захворювань

Про заходи щодо профілактики та виявлення захворювань

Ку-гарячка - Q-fever (відома також як лихоманка ку, коксієльоз, легеневий тиф, хвороба Деріка-Бернета) – гостре природно-вогнищеве захворювання, що характеризується явищами загальної інтоксикації організму, підвищенням температури, запаленням легенів (атиповою пневмонією). Захворювання зустрічається на всіх континентах.

Збудник: грамнегативна облігатна внутрішньоклітинна бактерія – Coxiella burnetii. Ця бактерія є високопатогенною, стійка до хімічних та фізичних факторів, слабких дезинфекційних засобів і здатна зберігати свою вірулентність у пилу та фекаліях протягом багатьох місяців. З повітряними масами бактерії у складі пилу можуть поширюватися на відстань до 10 кілометрів від джерела інфекції. Збудник зберігає життєздатність протягом 30 хвилин при пастеризації молока за температури 63ºС. Щоб вбити бактерію остаточно, молоко необхідно пастеризувати при температурі 75ºС не менше 5 хвилин. Також встановлено, що вірулентність C. burnetii може зберігатися у випорожненнях кліщів до 3 років, та до 90 днів у молочних продуктах. Бацила прекрасно зберігається також в свіжому і солоному м'ясі та стійка до висушування. Навіть одиничний мікроорганізм може викликати інфекцію. Володіючи такими властивостями, C. burnetii цілком може використовуватися як біологічна зброя.

Coxiella burnetii

Існує припущення, що збудник Ку-лихоманки використовувався в СРСР під час Другої світової війни в якості бактеріологічної зброї. Розробку проводили в Науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни (зараз - НДІ мікробіології МО РФ) в м. Кірові. У книзі Канатжана Алібекова згадується випадок спалаху Ку-лихоманки в рядах німецьких військ у Криму. До цього випадку на території Радянського Союзу захворювання Ку-лихоманкою зареєстровані не були.

Резервуаром і джерелами захворювання є багато видів копитних – велика рогата худоба й інші сільськогосподарські тварини (вівці, кози, свині, коні, верблюди), дрібні ссавці (сумчасті, гризуни, собаки), а також дикі птахи (яструби, сороки). З організму резервуарних господарів бактерії виділяються з сечею, калом і молоком, які в зовнішньому середовищі висихають і перетворюються на дрібний пил, що легко переноситься повітрям. Інфіковані тварини виділяють велику кількість бактерій під час пологів або при абортах. Резервуаром інфекції також слугують близько 70-ти видів кліщів. Можливі й епідемічні спалахи. Зараження від хворої людини відбувається рідко - через інфіковане мокротиння і молоко годуючих жінок.

Передача збудника здійснюється багатьма способами:

  • через укуси інфікованих кліщів;
  • фекально-оральний: через продукти харчування (вживання не кип'яченого молока, молочних продуктів, м'яса);
  • повітряно-пиловий: зараження відбувається при вдиханні повітря з пилом, що містить інфекційні частинки під час роботи із зараженою шерстю, хутром, соломою, кормом, зерном;
  • під час безпосереднього контакту: через брудні руки, які були забруднені під час догляду за тваринами, або при їх забої;
  • проникнення бактерій через шкірний покрив і слизові оболонки при роздавлюванні кліща на шкірі;
  • через грудне молоко від інфікованої матері до дитини.

Серед людей до захворювання схильні всі вікові та статеві групи. Ку-лихоманку частіше діагностують серед працівників тваринництва (пастухи, фермери, м’ясники, ветеринари), скотобоєнь, персонал лабораторій, молокозаводів, а також представників професій, які пов'язані зі збором, зберіганням, транспортуванням і переробкою сировини тваринного походження (молока, вовни, пуху, хутра). Заражаються також люди, які перебували на території природного вогнища інфекції та були вкушені інфікованими кліщами. Піки захворювання реєструються в весняно-літній та осінній періоди року.

Кліщі зберігають збудника в своєму організмі протягом усього життя. У інфікованих тварин виділення бактерій з молоком, випорожненнями і сечею відбувається протягом усього періоду захворювання.

Сприйнятливість людини до інфекції висока. Інкубаційний (прихований) період може тривати від 2 до 5 діб, частіше 2-3 тижні (іноді до місяця).

Ку гарячка протікає з різними симптомами, включаючи класичні клінічні форми (псевдогрипозну, легеневу), форми з позалегеневою локалізацією, псевдотифоїдну та гостру гарячкову.

Псевдогрипозна форма хвороби характеризується гострим початком: раптове підвищення температури тіла до 40°С і озноб, сильний головний біль. Як і грип, хвороба через певний проміжок часу сама минає, без ускладнень на легені. У деяких випадках захворювання може ускладнитися катаром верхніх дихальних шляхів. У такому випадку перебіг хвороби буде триваліший.

Легенева форма – найбільш поширена форма ку лихоманки. Хвороба починається гостро: раптове підвищення температури тіла до 40°С і озноб, гарячка триває від 3 днів до 2 тижнів, сухий кашель, підвищене потовиділення, сильний головний біль, болі в м'язах і суглобах, загальна слабкість, безсоння, втрата ваги, трахеобронхіт, в легенях спостерігаються вогнища пневмонії.

Атипова пневмонія характеризується слабо вираженими клінічними симптомами, або взагалі протікає безсимптомно. Діагноз встановлюється на основі рентгенографічного дослідження. Кашель відзначається рідко, він може з'явиться на 5-ий день і пізніше, як правило, сухий. Хворих легеневою формою ку лихоманки необхідно госпіталізувати, а усі виділення хворих необхідно дезинфікувати.

При формах з позалегеневою локалізацією уражень клінічна картина обумовлена ​​характером ускладнення: ендокардит, гепатит, менінгіт. У жінок, інфікованих під час вагітності, підвищується ризик мимовільного аборту і передчасних пологів, а також – ендокардит у матері.

Гостра гарячкова форма на початку проявляється раптовим підвищенням температури тіла до 39-40°С, появою кон'юктивіту, інтенсивним головним болем, ознобом, втратою апетиту, запором, повним занепадом сил, слабкістю та прострацією. Легеневий синдром відсутній. Хвороба, як правило, триває до тижня.

Діагностика Ку-лихоманки грунтується на клінічній картині, даних епідеміологічного анамнезу (специфіка професії та ендемічність хвороби) і результатах лабораторних досліджень. Використовуються реакції зв'язування комплементу, аглютинації, непрямої імунофлюоресценції, шкірна алергічна проба, імунофлюоресценції (ІФА) або полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) інфікованої тканини, серологічний аналіз.

Лікування: антибіотики (доксициклін, гідроксихлорохін, фторхінолони або триметоприм/сульфаметоксазол), симптоматичні засоби. Курс лікування складає 2-3 тижні.

Профілактика: ветеринарний контроль тварин, регулярна дератизація, своєчасне виявлення захворювань, карантинні заходи, лікування тварин, дотримання правил особистої гігієни працівниками тваринницьких господарств і при забої худоби. Вакцинація людей і тварин. Дезинфекція всіх заражених стоків, використаних інструментів, підлоги, стін приміщень, транспортних засобів, а також первинної продукції – шкіри, вовни. Молоко з неблагополучних господарств обов'язково стерилізують, приготування кефіру, сиру, масла та інших продуктів з некип'яченого молока суворо забороняється. М'ясо необхідно перед вживанням ретельно проварювати, тушкувати, або запікати не менше години.

Заметили ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Подпишитесь на наш канал в Telegram
Автор

Комментарии

Пока нет комментариев. Будьте первым!
Последние обновления

Авторизация

Регистрация