1. /
  2. Статьи
  3. /
  4. Загородная жизнь
  5. /
  6. Строительство
  7. /
  8. Самостійний ремонт — швидко і якісно

Самостійний ремонт — швидко і якісно

Рейтинг
Содержание статьи
  1. Стіни
  2. Вікна та двері
  3. Підлога
  4. Сантехніка

Ремонт вимагає багато вільного часу і грошей. Але якщо перетворення необхідні, їх можна провести власними руками. Перш за все, слід ретельно розпланувати етапи робіт з оновлення, щоб врахувати усі нюанси. Незабаром будинок придбає новий вигляд, стане зручнішим та затишнішим.

Стіни

Є кілька варіантів оновлення стін: фарбування, наклеювання нових шпалер або оновлення старого паперового покриття. У перших двох випадках слід ретельно видалити старі шпалери зі стін, вирівняти усі нерівності, після чого нанести 1-2 шари ґрунтівки. Слід правильно підрахувати потрібну кількість рулонів. Купуючи шпалери з великим малюнком, краще взяти трохи більше, ніж потрібно, тому що буде багато відходів. Одночасно потрібно потурбуватися про клей, відповідний до шпалер та широкий пензель або валик.

Для фарбування стін рекомендується купувати фарби на акриловій основі, тому що вони рівно лягають та швидко сохнуть. До них можна додати будь-який бажаний відтінок, для цього продаються спеціальні кольорові добавки. Особливий затишок приміщенню додадуть теплі, пастельні тони: світло-жовтий, блідо-оранжевий, салатовий, пісочний, рожевий. Шанувальникам стилю хай-тек сподобаються білий, бежевий і світло-сірий колір стін.

Проклейка нових шпалер вимагає ретельного очищення поверхні від залишків клею, а також усунення дефектів поверхні стіни.

На щастя, можна пропустити цей крок і змінити інтер'єр без зайвих зусиль, просто завдавши свіжу фарбу на старі шпалери. Це відмінний спосіб швидко так дешево освіжити кімнату, змінити дизайн. До нього варто звернутися в умовах знімання квартири, коли орендар не бажає нести витрати, пов'язані з оновленням житла. Переваги цього рішення також оцінять сім'ї з маленькими дітьми, що малюють на стінах.

Перш ніж починати фарбувати шпалери, необхідно оцінити їх загальний стан. Якщо вони сильно пошкоджені, тобто, покриті жирними плямами, запилені й порвані — краще їх повністю видалити зі стіни. Фарбування пошкодженої поверхні тільки яскравіше виділить всі дефекти.

Успішність фарбування також визначається типом шпалер: їх фактурою та матеріалом, з якого вони були виготовлені. Ідеально гладкі та слизькі поверхні мають слабку адгезію, ніж матові, тому нанесена фарба може відшаровуватися. Щоб переконатися, що проведення робіт має сенс, варто зробити невеличкий тест. Слід просто пофарбувати малий фрагмент шпалер (наприклад, за шторами), і на наступний день, коли покриття висохне, наклеїти на нього шматочок скотчу. Якщо після зняття липкої стрічки фарба залишиться неушкодженою, можна сміливо брати до рук валик.

Без сумніву, найкращий ефект буде отриманий при оновленні спеціальних шпалер для фарбування. Вироби цього типу можуть бути виготовлені з різних матеріалів, але найчастіше використовується скловолокно, з напрочуд міцним та привабливим дизайном. Друге місце в рейтингу займають шпалери рауфазер, що складаються з двох-трьох шарів паперу. Обидва типи підходять для неодноразового фарбування.

У більшості будинків наклеєні недорогі паперові або більш міцні вінілові шпалери. Їх також можна використовувати для забарвлення, крім дуже тонких паперових різновидів. Під впливом вогкості такий папір швидко набрякає вологою або рветься.

Найкраще підійдуть шпалери, що миються. Вони мають хорошу якість, володіють підвищеною стійкістю до води та вологи. Структурні шпалери, тобто прикрашені об'ємним візерунком, теж легко оновлюються. Завдяки фарбуванню вони набувають нового кольору, але текстура залишається добре видимою.

Перед фарбуванням старих шпалер слід провести просту підготовку: підклеїти місця, де папір відшарувався від стін, очистити вологою тканиною брудні ділянки. Наступним кроком є ґрунтівка. Завдяки цій обробці паперова поверхня буде захищена, знизиться її спроможність до вбирання рідин. Коли ґрунтове покриття висохне, можна починати роботу. Емульсію не потрібно розбавляти, при необхідності слід нанести другий шар фарби.

Як ґрунтівку, так і фарбу, потрібно наносити валиком з коротким ворсом, рівномірно розподіляючи продукт по всій поверхні шпалер. Якщо візерунок дуже опуклий, може знадобитися пензлик або валик з довгими щетинками. Обидва інструменти дозволять досягти будь-якого заглиблення на поверхні.

Пофарбовані шпалери можуть повністю змінити дизайн будинку. Якщо вся робота буде виконана правильно, приміщення будуть радувати господаря свіжістю стін протягом наступних кількох років. Пізніше кімнати можна забарвити в інший колір.

Є кілька варіантів оновлення стін

Вікна та двері

Наступним етапом буде заміна або оновлення дверей та вікон. Торгівля пропонує велику кількість варіантів міжкімнатних та вхідних дверей, покупець може вибрати вироби, виготовлені з пластику, ДСП, металу або натурального дерева. Також можна замовити у виробника пластикові вікна під задані розміри та бажаний дизайн.

Якщо ж у будинку старі дерев'яні вікна та дверні полотна, їх можна просто оновити, пофарбувавши в симпатичний колір. І це буде оптимальним варіантом, тому що деревина є натуральним та довговічним матеріалом.

Перед фарбуванням вікон потрібно захистити скло спеціальною стрічкою, послабити всі з'єднання, що скріплюють віконну раму. Далі слід ретельно видалити стару фарбу, приділяючи увагу стиках та з'єднаннях, тому що в цих місцях накопичується більше шарів старої фарби. Після цього поверхню протирають, видаляючи пил.

Підготовка дерев'яних дверей до фарбування вельми схожа на роботу з вікнами. Буде необхідно зняти замки й ручки, видалити шари старої фарби та витерти пил. Далі потрібно нанести ґрунтівку. Після того, як вона висохне, потрібно починати повне фарбування поверхні.

Фарбу наносять короткими мазками, намагаючись втирати у деревину. Для цього зручно використовувати кисті середньої товщини з натуральної щетини. Для забарвлення штапиків беруть тонкі пензлики. Покриття цих частин проводиться так, щоб фарба захоплювала близько 1 мм скла. Таким чином, буде створений захисний шар для запобігання попадання води між склом та деревом.

При фарбуванні дверей найбільш зручний спосіб — зняти їх з петель та закріпити у стійкому положенні. Основну частину фарбування дверного полотна можна зробити широким пензлем або невеликим валиком. Роботу з торцевими частинами, місцями навколо замків та навісних петель краще проводити з використанням тонких пензлів. Площина двері повинна бути розділена на 6-8 частин, це допоможе легко пофарбувати кожну з них. Найкраще починати роботу з фрагмента у лівому верхньому кутку. Щоб ретельно розподілити фарбу по поверхні, наносять енергійні мазки. Така техніка дозволить працювати, не створюючи ефекту смуг.

Для забарвлення дерева рекомендується застосовувати алкідні емалі, які мають набагато більшу міцність, ніж акрилові фарби. Такі покриття утворюють захисний верхній шар, стійкий до води, механічних пошкоджень та мінливих погодних умов (для зовнішніх поверхонь).

Вікна та двері

Підлога

Покриття підлоги також може бути виконана в різних варіантах, кожен з яких має свої плюси та мінуси.

Килимове покриття робить кімнату затишніше та тепліше. Цей варіант підлоги дає практично необмежені можливості для облаштування приміщення, оскільки килимові покриття бувають різних кольорів і дизайну. Вони виготовляються з різних матеріалів, зазвичай з синтетичних волокон та відрізняються високою міцністю. Щоб запобігти ковзанню, нижня частина виконується з джуту або гумового прошарку. До переваг можна віднести унікальну здатність ефективно глушити звуки й пом'якшувати падіння, що завжди актуально для дитячої кімнати. Килимове покриття просочене антистатичними засобами, тому слабо притягує пил. Його можна пилососити, прати або використовувати у приміщеннях з підігрівом підлоги. Зазвичай він приємний на дотик, що стимулює ходьбу босоніж.

Основним недоліком килимового покриття є швидке забруднення й втрата яскравості, а також складність при пранні. Моделі з довгим ворсом часто стають місцем, де накопичуються алергени та кліщі. З цієї причини покриття для підлоги вимагають регулярного прибирання пилососом, а часто й професійного чищення. Він не підходить для приміщень з високим рівнем вологості. Також варто пам'ятати, що його застосування може обмежити свободу під час зміни дизайну інтер'єру.

Окремою категорією підлогових покриттів є лінолеум та плитка ПВХ, які відрізняються:

• довговічністю та зносостійкістю;

• простотою у догляді;

• привабливими кольорами та дизайном;

• швидким набуванням кімнатної температури, що забезпечує комфорт та тепло під ногами;

• можливістю використання поверх підлоги з підігрівом.

Лінолеум безпечний для людей з алергією, тому що не накопичує бруд та пил у волокнах. Ці покриття мають природні антистатичні та бактерицидні властивості, послаблюють гучність до 19 дБ (на відміну від керамічної плитки).

Кахельна плитка також є екологічно чистим матеріалом. Вона виготовляється з глини, води й затверджувачів, та може служити багато років. Якщо зламається одна плитка, її замінюють, не розбираючи всю конструкцію.

Кахель та кераміку краще використовувати у приміщеннях, де облаштовані підлоги з підігрівом. Вони дуже добре проводять тепло та одночасно залишаються стійкими до дії води. Завдяки цьому плитка не боїться грибків або вологи.

Панелі для підлоги можна розділити на два основних типи: дерев'яні та ламіновані. У першого варіанту верхній шар з лакованої деревини, а нижня частина з фанери. Ламінатвсередині заповнений ДСП, а його нижня складова виготовлена з меламіну.

Панелі не вимагають ні спеціального обладнання, ні великого досвіду з монтажу. Вони довговічні, не потребують полірування, служать багато років та недорого коштують. На жаль, не дуже якісний продукт може з часом деформуватися або втратити колір. Поверхня може бути пошкоджена падінням важкого предмета. Їх не можна розташовувати в кімнатах, де використовується підігрів підлоги, тому що деревина є природним ізолятором й не сприяє поширенню тепла по квартирі.

Підлога

Сантехніка

Комплексна заміна сантехнічного обладнання найчастіше проводиться у зв'язку з капітальним ремонтом або модернізацією будинку. Спочатку необхідно спланувати установку нового умивальника, ванни, унітазу й кухонної раковини, а також забезпечити злив води (у тому числі з пральної та посудомийної машини).

Під час оновлення сантехніки можна поліпшити зручність її використання, встановити очисні фільтри. Якщо якість води не найкраща, варто передбачити монтаж пристрою для видалення домішку заліза, що збільшить довговічність й надійність труб та побутової техніки. 

Роботи по заміні каналізації починаються з видалення старих будинкових труб до входу у центральну мережу або септик. У минулому каналізаційні системи збиралися з чавунних труб, з'єднаних сифоном та герметизованихклоччям з домішкою цементного розчину. Доступ до них не завжди буде можливий, наприклад, під підлогою або на горищі.

Демонтаж такої установки може створити проблеми, й іноді старий фрагмент залишається, якщо він не робить істотного впливу на функціонування всієї системи, наприклад, вентиляційна секція. Оскільки діаметри чавунних труб більше, ніж ті, що використовуються сьогодні, проблем з розподілом нових трубопроводів, наприклад, з використанням старих прорізів в стінах, не виникне.

Однак іноді необхідно буде виготовляти нові отвори у стінах та стелях. Їх діаметр слід робити на 2-3 см більшим, ніж товщина труби, це значно полегшить установку.

У даний час для внутрішніх каналізаційних систем використовуються пластикові труби з ПВХ або поліпропілену. Окремі секції та фітинги з'єднуються з манжетним ущільненням.

Діаметр труб повинен відповідати типу сантехніки, що приєднується до них та об'єму зворотного обігу води. Основний асортимент елементів складається з труб та фітингів діаметром 110 мм, які використовуються як стояки та підводки до унітаза. Інші відгалуження збираються з виробів діаметром 50 мм.

На практиці відстань між туалетом та ванною (душовим піддоном) використовується для визначення напрямку каналізаційної системи. Це дозволить визначити місця, де з'єднуються сифони, розташовуються дренажі, провести первинну збірку та вибір необхідного діапазону колін, трійників, редукторів й інших деталей.

Іноді нове розташування сантехніки унеможливлює забезпечення гравітаційного дренажу стічної води. Проблема вирішується шляхом монтування насоса, до якого підключені стоки, наприклад, з унітаза, умивальника або ванни. Стічна вода під тиском може переміщатися на високий рівень за допомогою труби діаметром 30-40 мм.

Остаточна збірка сантехнічної системи починається з того місця, де відбувається перехід до зовнішньої каналізаційної мережі. Після регулювання та з'єднання, горизонтальні й вертикальні опорні секції труб кріпляться спеціальними затискувачами. Вони розміщуються у вертикальній позиції приблизно за кожні 3 м та поблизу трійників, горизонтальні — за кожні 1,5 м та у в місцях з'єднання стоків з санітарних приладів.

Сантехніка

Під час заміни сантехніки не завжди необхідно знімати старі труби. Ті, які знаходяться під штукатуркою, можна залишити, якщо вони не заважають новій установці.

Водопровідні труби під гарячу та холодну воду мають невеликі діаметри, зазвичай 16-20 мм, тому їх можна легко заховати під неглибокі борозенки, вирізані у стіні, прокладені під підлогою або екрановані разом з каналізаційними трубами.

Якщо конструкція багато разів жорстко загинається по кутах, краще використовувати поліпропіленові труби зі звареними колінами, а в розподільчій системі, при прокладці зверху або в монтажних каналах можна легко провести монтаж з сендвіч-труб PEX.

У разі, коли труби сховані у стіні, перед установкою на них слід надіти захисні рукави (гофру). Це дозволить їм вільно розширюватися при підвищенні температури.

Незалежно від типу монтажних труб, випускні отвори для підключення відводів завжди повинні закінчуватися нерухомим коліном, прикріпленим до підлоги. Також важливо підтримувати необхідну відстань між трубами під гарячу та холодну воду, а також розміщувати їх на одному рівні щодо поверхні стіни.

Після складання всієї системи водопостачання проводять тест на витік. Для цього всі сполучні виходи закривають спеціальними заглушками, а систему повільно заповнюють водою.

При перевірці на герметичність, тиск усередині системи має бути на 50% вищий, ніж при її щоденній роботі (практично до 0,6 МПа).

Заглушки, що закривають сполучні отвори, слід залишати відкритими, до тих пір, поки всі борозни не будуть покриті цементним шаром, що запобігатиме потраплянню бруду в труби.

Під час ремонту варто приділити особливу увагу вікнам та дверям, стінам, підлозі та сантехніці. Після закінчення робіт життя у будинку стане зручнішим, приміщення набудуть свіжості й новизни. При дбайливому ставленні до оновленого житла, воно надовго збереже красу, радуючи господаря та його сім'ю.

Заметили ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Автор

Комментарии

Говорят, что ремонт можно только начать, а закончить его невозможно, он длится вечно. Особенно если делать его самостоятельно. Тут уж найдутся 33 причины для его затягивания и легкого замораживания.

Ответить

Цікава та змістовна розповідь про секрети домашнього ремонту своїми силами.

Ответить
Последние обновления

Авторизация

Регистрация