Адаптивність нових сортів ожини до умов вирощування в сучасних ягідних плантаціях

Ожина. Технологія вирощування

В останні роки культуре ожини звичайної приділяється значна увага. Ростуть площі товарних насаджень, збільшується урожайність і валове виробництво продукції. Однак, в основному сортимент насаджень ожини в значному ступені становлять сорти закордонної селекції, які вже проявили себе в умовах ринкових відношень ближнього та далекого зарубіжжя. У той же час, досліджень, направлених на удосконалення загальноприйнятої технології вирощування ожини звичайної з урахуванням екологічних та ґрунтово-кліматичних умов регіону, обмаль.

Одна із важливих складових процесу виробництва ягід є система ведення насаджень.

Також, найголовнішими ознаками адаптивності, які визначають цінність сорту чи гібрида ожини для культивування, є його врожайність, товарність і споживчі якості ягід. Встановлено, що потенційна врожайність ожини та її гібридів у 3-4 рази вища від малини, а за своїми біохімічними властивостями вона не тільки поступається останній, але й переважає її за вмістом деяких біологічно активних речовин.

Науково-дослідна та пошукова робота

На цьому аргументі на кафедрі садівництва, виноградарства, біології та хімії Одеського державного аграрного університету була закладена ділянка для конкурсного випробування в умовах відкритого ґрунту Одеської області інтродукованих сортів ожини звичайної безколючкової групи росяники з метою вивчення їх потенційної продуктивності за комплексом господарсько-біологічних ознак, урожайністю та технологічними показниками. Експериментальною базою слугували насадження ожини СТОВ «Виноградна лоза» Біляївського району Одеської області. Загальна площа насаджень ожини в господарстві складає 3 га. Клімат Південного Степу Північно-Західного Причорномор’я України, де знаходиться дослідна ділянка, помірно континентальний. Насадження ожини закладено весною 2012 року згідно з методикою державного сортовипробування та Методичними рекомендаціями щодо підвищення ефективності проведення досліджень з плодово-ягідними культурами. Всі сорти висаджували одночасно за схемою 3 х 2 м. Догляд за насадженнями здійснювали згідно із загальноприйнятими технологіями. Предметом дослідження були сорти ожини зарубіжної селекції, які за характером росту рослин і морфо-біологічними ознаками належать до групи росяники (сорти ожини звичайної без колючкової): Торнфрі (контроль), Орегон Торнлесс та Блек Саттін.

Садивний матеріал був отриманий шляхом розмноження методом культури тканин in vitro. При цьому використовують тільки меристематичні клітини (верхівки рослини без ознак інфекції). Масове розмноження здорових рослин проводять в спеціальному середовищі з наступним укоріненням в стерильних умовах та отримання суперелітної розсади здійснюють у спеціальних боксах. Потім рослини розмножують на полях розсадника з попередньою стерилізацією грунту. Цей метод застосовують в основному для отримання оздоровленого посадкового матеріалу ожини.

Основні польові обліки й спостереження із сортовивчення ожини проводили відповідно до Методики вивчення сортів і форм ожини та Методики державного сортовипробування сортів рослин на придатність до вирощування в Україні.

Протягом років спостереження найвищою продуктивністю ягід з однієї рослини – урожай із куща (1 м пог. смуги), кг, відзначилися сорти Торнфрі та Орегон Торнлес.

Необхідно зазначити, що рослин групи росяники, до якої належать сорти Тонфрі, Орегон Торнлесс та Блек Саттін, висаджені за схемою 3х2 м. Така схема садіння рослин цієї групи зумовлена їхньою силою росту, що потребує більшої площі живлення, тому перерахунок врожайності здійснюється, виходячи із 1667 рослин на 1 га. Першого року плодоношення урожай ягід з однієї рослини ожини сорту Тонфрі становила 2,91 кг, що дало можливість у перерахунку на 1 га площі одержати 4,85т. другим за продуктивністю був сорт Блек Саттін – 3,41 кг із куща, а середня врожайність – 5,68 т/га ягід. Найнижча продуктивність - 1,82 кг на 1 м пог. смуги на кущ, а отже і врожайність – 3,03 т/га була у сорту Орегон Торнлесс. Це зумовлено нижчою зимостійкістю та генетичними особливостями сорту. Хоча ягоди й формуються на рослинах цього сорту у достатній кількості, але за масою та формою вони не вирівняні.

Суттєве підвищення врожайності досліджуваних сортів ожини спостерігалося на другий рік плодоношення.

Вихід ягід з одного куща сорту Торнфрі становив 4,07 кг, що у перерахунку на 1 га забезпечило вихід товарної продукції 6,79 т. Середній урожай з одного куща ожини сорту Орегон Торнлесс становив 3,26 кг, що дало можливість одержати 5,43 т/га ягід. Вищу врожайність було відмічено у сорту Блек Саттін – 7,80 т/га. Продуктивність рослин цього сорту на другий рік плодоношення була в межах 4,68 кг на кущ.

Отже, облік урожайності сортів Тонфрі, Орегон Торндесс та Блек Саттін показав, що вони потенційно високоврожайні, але їх низька морозостійкість не дає можливості повністю реалізувати біологічний потенціал їхньої продуктивності за показниками плодоношення. Культивування сортів ожини звичайної безколючкової групи росяники у даній ґрунтово-кліматичній зоні є ризикованим. Сорт Блек Саттін у зоні дослідження характеризується стабільним плодоношенням.