Про існування садової суниці відомо понад 200 років. За цей час було виведено приблизно 2 тис. сортів, які відрізняються за розмірами, кольором і смаком плодів, стійкістю до умов навколишнього середовища, хвороботворних організмів і паразитів. Ягоди в них формуються всіляких відтінків червоного і рожевого.
Проте буває й суниця-альбінос з плодами білого кольору. Вона не користується особливою популярністю, але, безсумнівно, привертає до себе увагу.
Опис рослини
Кущі в суниці-альбіноса виростають трохи нижчими, ніж у звичайної садової культури з червоними плодами. Вони не перевищують у висоту 20 см, відрізняються компактністю, сильно не розростаються. Тому на ділянці їх можна висаджувати щільно — по 10 кущів на 1 м². Листя на рослинах формується багато. Воно середнє за величиною, насичено-зелене за кольором.
У період цвітіння, з кінця травня, на кущах утворюється багато білих квіток. У них дуже приємний аромат.
Незабаром, у червні, з'являються плоди. Вони, як правило, дрібніші, ніж у червоної садової суниці. Залежно від сорту досягають маси від 1 до 25 г. Ягоди можуть бути круглими, трапецієподібними, краплеподібними, продовгуватими, конічними. Колір у них кремовий, молочний, білий, світло-рожевий, світло-помаранчевий, жовтий. Насіння може бути золотистим, червоним, зеленим.
Щодо смаку білих плодів суниці, то вони зазвичай солодкі, мають присмак меду, ананаса, карамелі або цитрусових. Їх можна вживати у свіжому вигляді, використовувати для приготування десертів, випічки, джемів, пастили, прикрашання блюд.
Історія походження білоплідної суниці
Про появу садової суниці з білими плодами стало відомо в XIX ст. Вона виникла внаслідок мутацій, які відбулися природним чином. Саме в ті часи з'явилися перші згадки про білоплідні сорти.
У процесі дозрівання плодів суниці садової та забарвлення їх у червоний колір беруть участь білки Fragaria allergen 1 (Fraa1). У білоплідних ягодах такі білки або відсутні повністю, або утворюються в малій кількості. В результаті під час дозрівання плоди досягають м'якості та солодкого смаку, а почервоніння — ні. З зеленого стану вони стають білими, рожевими, світло-оранжевими.
Цікаво, що організм людей, у яких є алергія на садову суницю, негативно реагує саме на зазначені білки. Тому білі плоди їм вживати можна.
Кращі сорти
Сьогодні для вирощування на дачних і присадибних ділянках найчастіше купують 5 сортів. З їхнім описом можна ознайомитися нижче.
«Анабланка». Цей сорт був виведений не так давно. Над ним працювали французькі селекціонери. У його представників утворюються невеликі, акуратні кущі. Плоди характеризуються солодкістю і соковитістю. Вони досягають ваги від 5 до 8 г. М'якоть у ягід біла. На поверхні плодів виділяється велика кількість червоного насіння. При дозріванні на сонячній ділянці ягоди стають рожевими. За смаком плоди «Анабланки» дуже смачні. У них присутнійананасовий присмак.
Сорт добре протистоїть хвороботворним організмам і шкідникам. Серед садівників він вважається кращим з білоплідних завдяки смачним ягодам і невибагливості під час вирощування. При гарному догляді та сприятливих умовах суниця «Анабланка» може давати 2 врожаї.
«Білий швед». Цей сорт привертає до себе увагу великими плодами. Вони можуть досягати маси від 20 до 25 г. Колір ягід — білий з рожевим відтінком. Внутрішня частина м'яка, соковита, кисло-солодка. В ній присутній запах лісової суниці.
Кущі сягають заввишки 20 см. На них утворюється багато листя і помірна кількість вусів.
Представники сорту добре переносять низькі температури, стійкі до плямистості.
«Біла душа». Безвусий сорт голландського походження. У нього формуються невеликі кущі заввишки 15–20 см. Плоди утворюються кремово-білі. Вони смачні й дуже ароматні. На кущі їх зав'язується багато. З однієї рослини за сезон можна зібрати до 0,5 кг плодів.
Сорт підходить для вирощування на сонці й у тіні. Характеризується морозо- і посухостійкістю, імунітетом до більшості хвороб і шкідників.
«Пайнберрі». Популярний сорт родом з Нідерландів. Його отримали внаслідок схрещування чилійської та віргінської суниці. Ягоди середні за розмірами, досягають 15–23 мм і 1,5–2,5 г. М'якоть у плодів біла. При вирощуванні в різних умовах дозрівання може набувати рожевого або помаранчевого відтінків. У смаку присутні добре помітні нотки ананаса. Повну стиглість суниці можна визначити за забарвленням насіння в темно-червоний колір.
«Лебідонька». Сорт виведений українськими селекціонерами. В нього формуються великі ягоди у формі трапеції. В середньому вони мають масу від 30 до 40 г. Колір плодів молочний. При зростанні на сонці ягоди стають рожевими. За смаком вони солодкі, соковиті.
Кущі «Лебідоньки» добре переносять холоди й мають стійкий імунітет до більшості захворювань суниці садової.
Особливості вирощування
Технологія вирощування білоплідної суниці практично нічим не відрізняється від культивування червоноплідних рослин. Їїможна саджати на городі, в палісаднику, теплиці. Сорти з дрібними ягодами підходять для посадки в контейнерах.
Посадка
Размноження сортів білоплідної суниці відбувається за допомогою вкорінення вусів. Насіннєвим способом можна розмножувати невелику кількість рослин. Щоб отримати молоді кущі, для початку необхідно провести вкорінення вусів у невеликих пластикових ємностях, а потім відокремити їх від материнських рослин.
Всі сорти суниці-альбіноса є теплолюбними. Тому під їх посадку варто підбирати місце, що добре освітлюється і обігрівається сонцем. Найкраще ця культура росте в теплиці, проте в місцевостях з теплим і помірним кліматом її можна вирощувати і у відкритому ґрунті.
Оскільки описувана культура часто уражається гниллю, слід вибирати ділянку, на якій підземні води не підходять ближче, ніж на 0,8 м до поверхні землі. Якщо вони розташовані вище, варто розглянути варіант іншого місця під посадку або організувати високі грядки.
Кращими попередниками для суниці садової є бобові, петрушка, кріп, буряк, морква і кукурудза, найгіршими —огірки, томати, картопля, малина.
Перед посадкою ґрунт на ділянці потрібно підготувати. Роботи з підготовки проводять восени. Для початку необхідно ретельно прибрати грядки від рослинних залишків і бур'янів.Потім глибоко перекопати ґрунт на штик лопати. Під перекопування потрібно внести добрива, що містять азот, фосфор і калій. Це може бути гній або торф (5–6 кг/1 м²), сірчанокислий калій (20–30 г/1 м²), суперфосфат (40–50 г/1 м²).
Лунки потрібно викопати глибиною 10–15 см на відстані 20–25 см одна від одної. Їх слід добре зволожити, після чого поставити в них розсаду, розправляючи коріння, присипати ґрунтом і ще раз полити. Зверху землю варто вкрити шаром мульчі з органіки — соломи або тирси. Також міжряддя можна накрити темною плівкою.
Догляд
На ділянці, де росте суниця-альбінос, необхідно регулярно проводити прополки бур'янів, розпушування, підгортання, мульчування.
Важливо підібрати правильний режим поливів, щоб садова культура не відчувала дефіциту або надлишку вологи. Для суниці-альбіноса потрібен помірний полив. Воду слід брати теплу — не холоднішу за + 20°С. Лити її потрібно під корінь, намагаючись не потрапляти на листя і стебла. Воду вартовикористовувати в такому обсязі, щоб ґрунт зволожувався на 2–3 см углиб.
Аби уникнути сонячних опіків листя, поливи варто проводити рано вранці або ввечері. У спекотну і посушливу погоду рекомендовано здійснювати дощування кущів. Цю процедуру можна робити тільки до того часу, поки на рослинах не з'явились квітконоси.
Через добу після кожного поливу ґрунт навколо кущів необхідно рихлити. Це потрібно, щоб запобігти утворенню щільної кірки на поверхні землі, а також поліпшити волого- йповітряпроводимі якості ґрунту.
Для отримання рясних і смачних врожаїв кущі слід регулярно підживлювати. Суниця добре відгукується на підживлення коров'яком, пташиним послідом, трав'яними настоями. У спеціалізованих магазинах продаються готові комплексні добрива, наприклад, «Кеміра Люкс», «Растворин», «Кристаллін».
Щоб суницю не турбували хвороби і шкідники, варто відбирати для вирощування стійкі сорти. Також важливо проводити профілактичні заходи. Посадки не повинні бути загущеними, необхідно їх вчасно проріджувати, щоб вони добре провітрювалися. Поливи варто проводити помірно, абиуникнути підгнивання рослини.
Однією з важливих профілактичних процедур є обрізка. У квітні необхідно обрізати сухе листя, квітконоси і вуса. Роблять це ножицями. Навесні проводять профілактичні обприскування проти хвороб і шкідників. Для цієї мети підходять, наприклад, бордоська рідина, препарати «Хорус», «Актеллік», «Тельдор», «Каліпсо».
Щоб взимку суниця не підмерзала, її необхідно вкривати. Рекомендований спосіб укриття — нетканими матеріалами. Також можна вкривати ялиновим гіллям, хвоєю, соломою, торфом.
На одному місці садову суницю варто вирощувати не більше трьох років. Після закінчення цього часу врожайність буде щорічно скорочуватися.
Збір і зберігання врожаю
Збирати врожай потрібно після того, як насіння на суниці забарвилося в темно-червоний колір. Важливо не пропустити цей момент, оскільки якщо плоди перетримати на кущі, вони стануть занадто м'якими і несмачними.
Прибирати ягоди потрібно, акуратно зриваючи, намагаючись не пошкодити кущики. Їх слід складати в дерев'яні або пластикові ємності, дно яких застелене папером.
На жаль, плоди суниці-альбіноса не придатні для зберігання і перевезення. Їх потрібно вжити в найближчу добу після збору. Надалі вони розм'якшуються, втрачають свої товарні та смакові характеристики. Щоб мати можливість вживати плодивзимку, їх можна заморозити. Так вони збережуть більшу частину цінних речовин. Після заморозки їх можна використовувати для приготування смузі, напоїв, випічки.
Отже, суниця-альбінос є не дуже поширеною, проте цікавою для вирощування рослиною. Культивувати її нескладно. Якщо підібрати високоврожайний сорт, то влітку можна насолоджуватися рясними врожаями солодких і соковитих ягід. Головне — навчитися визначати, коли плоди вже дозріли повністю, оскільки, часом, зробити це буває проблематично.
Пока нет комментариев. Будьте первым!