1. /
  2. Статьи
  3. /
  4. Сад и Огород
  5. /
  6. Полезные статьи садоводу и огороднику
  7. /
  8. Чим обумовлені невдачі у вирощуванні баклажанів?

Чим обумовлені невдачі у вирощуванні баклажанів?

Рейтинг
Содержание статьи
  1. Повне недотримання фізіологічних вимог до вирощування
  2. Недостатньо тепла
  3. Брак вологи
  4. Відсутність сівозміни
  5. Втома ґрунту
  6. Дефіцит поживних речовин
  7. Відсутність профілактичного захисту

Баклажани — відносяться до сімейства пасльонових, а це одна з найбільш вимогливих груп рослин. Щоб синенькі не захворіли та сформували хороший урожай, необхідно брати до уваги їх «побажання» до базових умов вирощування.

Помилки, що спостерігаються під час культивування «синеньких»: неправильна температура, недотримання міжрядь, недолік профілактики зараження плантації тавідсутність сівозміни.

Повне недотримання фізіологічних вимог до вирощування

У першу чергу це неправильні терміни посіву насіння на розсаду (занадто рано або занадто пізно), а також недотримання строків висаджування молодих рослин на постійне місце. Баклажан дуже ніжна культура, і не може нормально розвиватися, якщо температура повітря або субстрату у прикореневому шару опускається нижче потрібних значень. Тому дуже рання висадка навесні може обернутися загибеллю насаджень. Це обумовлено тим, що земля, в якій знаходяться корені, ще недостатньо прогріта, або ж це позначається вплив низьких нічних температур.

Рекомендується висаджувати розсаду баклажанів не раніше середини-кінця травня, в залежності від регіону, де овочі будуть вирощуватися.

В успіху овочівництва значну роль відіграє й відстань між рослинами. Надмірне ущільнення посадок баклажанів загрожує виникненням та розвитком грибкових і бактеріальних хвороб. Також інтервал між кущами залежить від характеристик конкретного сорту. Якщо кущ має високий зріст і безліч бічних гілок, то проміжок між рослинами повинен бути не менше 50-60 см. Ширина міжрядь варіюється від 60 до 70 см.

Також слід брати до уваги погодні умови, якщо протягом декількох тижнів йдуть затяжні дощі, рекомендується видалити частину листя з баклажанових кущів. У тому випадку, якщо подальший прогноз погоди не обіцяє підвищення температури та сонячних днів, слід подумати про обмеження навантаження плодами на кожну рослину. Наприклад, якщо зав'язі багато, «синеньким» знадобиться набагато більше часу на те, щоб набрати потрібну вагу і дозріти. Перевантажений кущ ризикує швидко захворіти, у нього просто не залишиться енергії для опору патогенам ішкідникам. Рекомендується залишити на кущах від 7 до 10 плодів, всю решту зав'язі видалити за допомогою секатора.

Баклажан

Недостатньо тепла

Баклажан найкраще вирощувати під укриттям у весняно-літньому циклі, тому що тоді витрати виходять найменшими. Оптимальна температура для вирощування культури у сонячні дні становить +24 ... + 28°C, а в похмуру погоду — близько +22 ... + 25°C. Вночі повітря повиннобути трохи теплішим за позначку + 15°C, переважно в діапазоні +18 ... +20°C. При нижчих температурах зростання баклажанів пригнічується, вони зупиняються в розвитку, не поспішають переходити до фази цвітіння та плодоношення.

У плівкових тунелях при мульчуванні субстрату чорною поліетиленовою плівкою або непроникним поліпропіленовим нетканим матеріалом (що підвищує тепломісткість споруди), рослини швидше вступають доперіоду плодоношення та віддають врожай приблизно на 1 кг більший з 1 м², ніж на посадках без застосування мульчі.

Недостатньо тепла

Брак вологи

Баклажани погано переносять як надлишок, так і нестачу води. Коли вологість підвищується — рослини стають особливо схильними до грибкових захворювань. Тому не рекомендується поливати гілки та листя, краще було б підтримувати вологість в прикореневій зоні у районі 80%, а також по можливості зменшувати (або повністю припиняти) зрошення в холодну погоду та збільшувати подачу води спекотні дні.

При розвитку молодих кущів баклажанів оптимальна вологість субстрату повинна становити 75%, а під час дозрівання плодів — 80-85%. Завдяки потужній і розвиненій кореневій системі пасльонових культур, її можна поливати рясно, але не часто. Наприклад, достатнім буде проведення зрошення два-три рази на місяць, з розрахунку 2-3 л води під кожен кущ (у прикореневу зону).

Брак вологи

Відсутність сівозміни

Найчастіше грядку під овочі виділяють без будь-якого плану або аналізу попередніх років. Тому часто трапляється, що в одному і тому ж місці вирощуються протягом багатьох років рослини з одного сімейства.

До групи пасльонових культур відносяться:

• томати;

• баклажани;

• картопля;

• перець;

• всі різновиди тютюну;

• пепіно;

• фізаліс.

Багаторічне вирощування близько споріднених рослин на одній ділянці вкрай несприятливе, оскільки з ґрунту витягуються ідентичні поживні речовини, що швидко призводить до «втоми землі». До того ж додатково збільшується ризик виникнення та/або поширення хвороб і шкідників. Отже, город варто розділяти на зони й вирощувати у кожній овочі, що належать до різних родин, щорічно міняючи грядки. Наприклад, якщо в попередньому році у цьому місці росли томати, то ні в якому разі тут не можна вирощувати баклажани раніше, ніж через кілька сезонів. Зазвичай пасльонові овочі не повинні «повертатися» на вже використану грядку протягом 3-4 років.

Сівозміна — це садівнича практика, яка передбачає послідовне використання овочевих культур на одній ділянці землі. Цикл сівозміни повторюється кожні кілька років. Послідовність посадки овочів на одній і тій же грядці визначається на основі відомостей про потреби в добривах та взаємодії з сусідніми рослинами.

Суть сівозміни також полягає у запобіганні хворобам таскороченні популяції шкідників, які накопичуються в субстраті при безперервному вирощуванні однієї групи овочів. Деякі рослинні захворювання (наприклад, фітофтороз, що вражає баклажани, томати, перець і тютюн) можуть перебувати у ґрунті й залишатися в активному стані більше ніж 4 роки.

Ефект чергування культур полягає в підвищенні родючості землі і її біологічної активності, зменшенні виникнення хвороб, шкідників і бур'янів, а також дозволяє овочам уповній мірі використовувати поживні речовини з землі.

баклажаны на грядке

Втома ґрунту

При вирощуванні баклажанів активно використовується субстрат, у якому знаходиться коренева система. Тому щороку варто виділяти близько 25% площі для фітосанітарної діяльності. На практиці це означає, що на порожніх грядках вирощуються насадження, які позитивно впливають на склад землі та оздоровлюють її. У цю групу входять сидерати, які збагачують субстрат азотом, і фітосанітарні рослини. До останніх варто віднести популярні однорічні квіти, які мають десятки різновидів, — чорнобривці. Це вид, який успішно бореться з патогенними ґрунтовими нематодами, поширеними шкідниками пасльонових культур. Нематод дуже важко, майже неможливо, вигнати з зараженої ділянки, але після вирощування цих чудових квітів земля стає абсолютно чистою та безпечною для коренів рослин.

Дефіцит поживних речовин

У баклажана дуже великі харчові потреби, набагато вище, ніж у його родича, болгарського перцю. Внесення добрив повинно опиратися на хімічний аналіз складу субстрату. «Синенькі» рівномірно поглинають поживні речовини протягом усього вегетаційного періоду, тому важливо систематично постачати їх плантації. Необхідно звертати увагу на ступінь засоленості ґрунту, оскільки дана культура погано реагує на високу концентрацію солі. У цьому випадку інтенсивність фотосинтезу знижується, що призводить до зниження кількості та якості врожаю.

Інтенсивне вирощування рослин може привести до ефекту «втоми ґрунту», а значить і до зниження якості його структури та складу.

Овочівник може запобігти браку живлення рослин, якщо з осені добре заправить землю органікою. Для цього можна використовувати трирічний послід великої рогатої худоби або добре перепрілий перегній. На один квадратний метр городу досить 8-10 кг подібних добрив (це приблизно одне відро або 3-4 лопати гною). Також бажано розсипати по поверхні землі деревний попіл з розрахунку — літрова банка на м². Підживлення розкладають у периметрі грядки, після чого перекопують землю з перекиданням пласта так, щоб добриво сховалося під поверхнею ґрунту. Такого харчування вистачить приблизно на два роки вирощування овочевих культур, після чого процедуру потрібно буде повторити.

Якщо у садівника немає доступу до гною, йому варто час від часу садити рослини-сидерати. Друга їх назва — зелений гній. Вони дозволяють підтримувати правильну структуру, родючість та проникність субстрату. Одні з них пов'язують азот з повітря у співпраці з папілярними бактеріями. Інші накопичують поживні речовини з глибоких шарів ґрунту, часто недоступних для інших рослин, запобігаючи їх вимиванню. Пізніше квітучі посіви підрізають на кордоні землі та повітря, після чого закладають у землю, де вони й перегнивають, повертаючи назад поживні речовини.

Уррожай баклажан

У якості зеленого гною найкраще підійдуть люпин, фацелія, гірчиця, овес, віка, тому що:

• міцне коріння глибоко розпушує ґрунт і отримує необхідні мінерали з найглибших шарів;

• вони поглинають мінерали, які важко засвоювати іншим рослинам;

• після зрізання й гниття однорічників корисні сполуки залишаються у ґрунті;

• значно збільшують вміст азоту в землі, через те, що на їх коренях живуть бактерії, які можуть пов'язувати азот з атмосфери.

Крім того, багато видів сидератів мають фітосанітарнийефект — не тільки запобігають ерозії землі, але також борються зі шкідниками або відлякують їх від конкретної ділянки. Обидві групи (зелені добрива та фітосанітарні рослини) слід сіяти у різних частинах городу кожні кілька років, особливо в тих місцях, які інтенсивно експлуатуються. Можна провести посів після того, як з кущів баклажанів будуть зняті останні плоди. Зазвичай це відбувається на початку або наприкінці серпня, тому сидерати встигнуть зійти та підрости до настання морозів.

Як правильно використовувати сидерати:

• рослини для отримання зеленого гною слід ретельно закопувати у грядку безпосередньо після їх зрізання;

• в більшості випадків вони використовуються у якості попереднього або проміжного врожаю, тому однорічники варто помістити до циклу сівозміни городу;

• багато видів є хорошим медоносом, корисним для бджіл;

• густий посів — ефективний спосіб зменшити зараження бур'янами, особливо на пустках або під час освоєння нової ділянки землі, де будуть створені грядки;

• їх висівають однорідно або у вигляді сумішей (наприклад, бобових та зернових).

Відсутність профілактичного захисту

Баклажани подобаються не тільки людям, тому вони часто піддаються нападу шкідників і заражаються грибковими, вірусними й бактеріальними захворюваннями. В цьому випадку городники зазвичай реагують із запізненням, коли посіви вже хворі. Саме тому так важливо практикувати профілактичний захист. Якщо садівник не бажає використовувати хімію, тому що вона шкідлива для здоров'я, то можна застосувати органічні препарати (наприклад, рослинні відвари й настої).

Не завжди, щоб отримати урожай пасльонових зі свого городу, варто використовувати хімічні засоби захисту рослин. Все, що потрібно зробити, це слідувати принципу, що профілактика краща та ефективніша від лікування.

Відсутність профілактичного захисту

Смачні та здорові баклажани з домашньої грядки — мрія кожного власника ділянки. На жаль, зусилля, прикладені для їх отримання, не завжди дають задовільні результати, тому що під час збору врожаю може виявитися, що плоди пошкоджені комахами, а стебла та листя куща вражені борошнистою росою.

Щоб уникнути таких проблем, як правило використовуються хімікати. Однак потрібно пам'ятати, що вони не є нешкідливими. Деякі сполуки накопичуються в їстівних частинах овочів, а потім потрапляють у людський організм, викликаючи проблеми зі шлунком або отруєння. Отже, варто обмежити використання хімічних засобів захисту рослин на користь органічної профілактики, яка може бути дуже ефективною.

Починати захищати посадки баклажанів потрібно заздалегідь, ще на стадії придбання здорового насіння. Саме воно може бути зараженим патогенними мікроорганізмами, що стане джерелом хвороб на всій плантації. Тому їх потрібно вибирати дуже ретельно і купувати тільки у надійного виробника з хорошою репутацією. Також добре, якщо продавець попередньо обробив посадковий матеріал знезаражувальним розчином.

профілактичні заходи

При пошуку кращих баклажанів варто вибрати сорти, максимально стійкі до хвороб, що знизить ризик їх появи, наприклад, до несправжньої борошнистої роси, парші, вірусу тютюнової мозаїки, альтернаріозу або фітофторозу.

Необхідні профілактичні заходи:

• слід обережно видаляти зламані, сухі або уражені частини рослин, тому, що вони є найслабкішими місцями, які приваблюють шкідників і стають вогнищем розвитку хвороб;

• треба мульчувати підніжжя рослин (корою, тирсою, торішнім листям) що дозволить підтримувати здоровий рівень вологи у землі та запобіжить появі бур'янів;

• варто самостійно збирати насіння баклажанів і вирощувати розсаду, завдяки цьому знизиться ризик потрапляння шкідників ззовні у город;

• рекомендовано дотримуватися сівозміни, щорічно проводячи ротацію культур;

• було б добре навесні та восени проводити заходи щодо знищення шкідників, які зимують у землі;

• обов'язкове дезінфікування інструментів (лез сапи та плоскорізів, робочих частин лопат, граблів, садових вил, кілочків для підв'язування баклажанів).

обприскування попелиць

Якщо, зрештою, садівник не зміг захистити посадки від навали шкідників, що зменшують урожай, варто спробувати органічні методи. Перш ніж звертатися до пестицидів, можна спробувати змити струменем води зі шланга комах, а також їх яйця і личинки з гілок та листків овочевих кущів. Це не універсальний спосіб, але у багатьох випадках дуже ефективний.

Крім того, варто використовувати природні речовини з властивостями фунгіцидів або інсектицидів, які сотні років застосовувалися у традиційному сільському господарстві. Наприклад, дуже популярні настої на травах, які не токсичні для людей чи птахів, але добре справляються зі шкідниками та грибними спорами. Їх активні речовини також поглинаються тканинами баклажанів і забезпечують посадкам довготривалий захист від колорадських жуків, павутинних кліщів та гусениць. У якості сировини для виготовлення рослинних настоянок або відварів найчастіше застосовують кропиву, полин, кульбабу (зелень і коріння), тютюнове листя.

обприскування попелиць

Дуже ефективно обприскування попелиць водним розчином гімалайської солі у пропорції 2 ст. ложки на 4 л теплої води. Обробка посадок баклажанів сумішшю води, господарського мила і цитрусового масла прекрасно відлякує мурах, а значить, виключить виникнення колоній попелиць на рослинах. Настоянка на піретрумі миттєво знищує дрібних комах-шкідників.

Якщо уважно поставитися до основних потреб культури, городникам без проблем вдасться отримати великий врожай здорових фіолетових або білих баклажанів. Це чудові овочі, в яких безліч цінних речовин, що йдуть на користь організму людини.

Заметили ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Автор

Комментарии

Пока нет комментариев. Будьте первым!
Последние обновления

Авторизация

Регистрация