Люди сьогодні стали більше цікавитися всім незвичайним -і ця тенденція стосується й тварин. Дуже модним стало розводити карликових коней, свинок та навіть корів. Селекційна робота над корівками почалася майже сто років тому, але в промислових масштабах до них стали проявляти увагу зовсім недавно. Причина криється в малому споживанні корму такою худобою при високих надоях і відмінному смаку м'яса. Висота в холці у цих тварин не перевищує 105 сантиметрів. Розповімо про таких корівок докладніше.
Користь маленьких корів
Незважаючи на невеликі розміри, карликові корови приносять величезну користь людині. Утримувати таке стадо легше, ніж поголів'я великої худоби, а продуктивність у маляток така сама. Імунна система у них міцна (за що треба сказати «спасибі» селекціонерам), тому хворіють вони рідко. Карликові корівки невибагливі у догляді, а витрати на придбання корму є значно нижчими. Все це в сукупності і стало причиною підвищеної до них цікавості.
Єдина складність полягає в тому, що карликових корівок необхідно розчісувати і чистити їм копитця. Вдача у таких вихованців доброзичлива — тому багато хто тримає цих тварин суто в декоративних цілях.
Найпопулярніші породи
Сьогодні відомо понад 300 порід карликових корів, але робота селекціонерів ведеться на постійній основі. Використовують цих тварин для отримання продуктів тваринництва - молока і м'яса – однак про декоративну складову люди також не забувають і охоче заводять цих домашніх улюбленців.
В середньому міні-корівки дають по п'ять літрів молока на добу, а вихід м'яса становить близько 60 відсотків живої ваги. Середня маса тіла у них становить 250-300 кілограмів. При цьому в харчуванні ці корівки неперебірливі.
Хайленд
Родом ця порода з Шотландії, а точніше - з Північно-Шотландського нагір'я. Її прародителька - відома всім корівка, яка пасеться в тих краях із давніх-давен. Три століття тому вчені вирішили поліпшити показники корівки- і їм це вдалося. Тепер стандарти виду відповідають єдиним показникам - фізичним ознакам і окрасу. Задня частина тіла у породи піднята, густа і довга шерсть звисає з боків, роги розходяться в сторони. При відносно невеликій голові - непропорційно великі щелепи.
Серед переваг хайлендів можна відзначити невибагливість, міцний імунітет, здатність активно давати потомство протягом 25-ти років. Ці тварини вважаються пасовищними, але не мають нічого проти тривалого перебування в стійлі. М'ясо хайлендів за смаком нагадує продукт, отриманий від диких копитних тварин. Жиру в ньому практично немає, через що його цінують люди, які мають протипоказання до вживання жирної їжі. Хайленд вважається м'ясною породою, і з цією метою її розводять фермери. Вихід продукту досить високий, що дозволяє піднімати економічні показники.
Вечур
Його батьківщиною прийнято вважати штат Карелу (Індія). Протягом багатьох років цей вид корівок перебував на межі зникнення, але доктор Сосама Лайп витратив на відновлення породи чверть століття своєї роботи.
Корівки породи вечур мають світло-червону, чорну або сіру шерсть. На їхніх головах красуються зовсім маленькі ріжки, мордочки у них витягнуті, хвости довгі (торкаються землі). Дорослі самиці виростають до 90 сантиметрів, а бички - до 105 сантиметрів. Корови важать у середньому 130 кілограмів, а бички - 200 кіло. Утримувати таких тварин можна в умовах тропічного клімату, тому що вони добре переносять підвищену вологість повітря.
Молоко, що отримується від породи вечур, показано людям із цукровим діабетом, астмою, алергією та шизофренією. Цей продукт має відмінну якість і лише п'ять відсотків жирності. Від однієї особини можна отримати близько чотирьох літрів молока на добу. Сеча тварин є гарним добривом, і цю її якість охоче використовують фермери.
Зебу
Родом ця порода з Шотландії, а точніше - з Північно-Шотландського нагір'я. Її прародителька - відома всім корівка, яка пасеться в тих краях із давніх-давен. Три століття тому вчені вирішили поліпшити показники корівки- і їм це вдалося. Тепер стандарти виду відповідають єдиним показникам - фізичним ознакам і окрасу. Задня частина тілау породи піднята, густа і довга шерсть звисає з боків, роги розходяться в сторони. При відносно невеликій голові - непропорційно великі щелепи.
Серед переваг хайлендів можна відзначити невибагливість, міцний імунітет, здатність активно давати потомство протягом 25-ти років. Ці тварини вважаються пасовищними, але не мають нічого проти тривалого перебування в стійлі. М'ясо хайлендів за смаком нагадує продукт, отриманий від диких копитних тварин. Жиру в ньому практично немає, через що його цінують люди, які мають протипоказання до вживання жирної їжі. Хайлендв важається м'ясною породою, і з цією метою її розводять фермери. Вихід продукту досить високий, що дозволяє піднімати економічні показники.
Ангуські міні-корови
Їхніми прабатьками є корови Ангуса, що проживають у Шотландії. Вони виведені завдяки спільним зусиллям шотландських і австрійських селекціонерів, які намагалися отримати м'ясну породу. Результат виправдав очікування. Вага бичків при правильному харчуванні й утриманні становить 300 кілограмів, а корівки здатні давати рекордну кількість молока для міні-корів на добу - десять літрів. Вим'я має розвинену мускулатуру. Забарвлення у цих тварин може бути коричневим або чорним. Добре помітною особливістю ангуської корівки є дуже коротка шия.
М'ясо у таких тварин дуже цінується гурманами, тому що воно - мармурове, тобто з невеликим жировим прошарком. Тіло в ангуських корівок потужне і пружне. В утриманні вони не особливо вибагливі, тому фермери звертають на них усе більше і більше уваги.
Якутські міні-корови
Виходячи з назви, можна подумати, що виведена порода в Якутії - але це не так. У цьому регіоні активно займаються її розведенням, а потрапили корівки туди з Монголії. Дорослі особини набирають у вазі до 300 кілограмів, а заввишки досягають одного метра. Голова в якутської міні-корови велика, грудна клітка широка. На загривку тварини мають горб.
Надої від цього виду корів можуть становити від трьох до шести літрів молока. Жирність цього продукту є невисокою: максимальна відмітка - 11 відсотків. Однією з головних переваг породи є те, що вона відмінно переносить низькі температури. Морози до -50 градусів таким корівкам зовсім не страшні. В утриманні вони не надто вибагливі, тому що мають міцний імунітет. Туберкульоз і лейкоз якутських корівок ніколи не вражають.
Плюшеві корівки
Породу вивели селекціонери Америки: роботи велися в штаті Айова. На жаль, порода не зареєстрована офіційно, тому що деякі фахівці вважають її гібридом. Цю корівку розводять у декоративних цілях - бо на вигляд вона неймовірно мила, володіє спокійним характером і високим інтелектом. Шерстка тварини схожа на плюш, завдяки чому порода й отримала свою назву. Спина у тварини пряма, шия коротка.
Таких вихованців заслужено називають живими плюшевими іграшками. Догляд за ними потрібен копіткий, тому що шерсть необхідно постійно чистити і розчісувати. Щоби тварина залишилася здоровою, годувати її слід за спеціальним розкладом.
Правила утримання
Утримання міні-корів мало чим відрізняється від того, якого вимагають великі тварини. Для більшості порід необхідно будувати тепле приміщення, віддалене від житлового будинку і свердловини питної води. На одну особину повинно припадати не менше шести квадратних метрів площі, а для корови з потомством потрібно на три метри більше.
Годувати корівок узимку рекомендується сіном. У теплу пору року тварини здатні самостійно добувати собі корм на пасовищі. Комбікорм таким вихованцям давати не потрібно. Годівниці встановлюйте всередині приміщення і стежте за чистотою в стійлі.
Пока нет комментариев. Будьте первым!