Зазвичай, коли говорять про такі вишукані квіти, як орхідеї, виникають асоціації зі світом рослин, що ростуть тільки в тропіках і субтропіках. Насправді більше 100 видів орхідей зростає в лісах, в чагарниках і на луках середніх широт Північної півкулі. Окрасою флори помірного поясу Російської Федерації та України є чудові лісові орхідеї з роду Циприпедіуми (Cupripedium calceolus) – в перекладі з латині – «Черевички Кіпріди». (Кіпріда, Афродіта, Венера – це все імена давньогрецької богині любові й краси).
Назва рослина отримала не випадково – нижні пелюстки квіток мають різне забарвлення й пахнуть ваніллю, а за своєю формою схожі на старовинні голландські черевики. Два бічних пелюстки (довжиною до 6 см) нагадують зав'язки навколо щиколоток ніг. У народі за рослиною закріпилася назва «венерині черевички». Але в різних регіонах ці рослини іноді називають так: «зозулині черевички», «туфельки богородиці», «Марусини черевички», «Адамова голова» або просто – «півники».
Раніше циприпедіуми часто зустрічалися в природі, але вирубка лісів і людський фактор повсюдно призвели до майже повного їх знищення. У 1997 році Майкл Вайнерт – німецький селекціонер, поставив на ринок орхідей серію гібридних сортів циприпедіума. Вони відрізняються невибагливістю та зимостійкістю, і тепер мрія багатьох садівників – вирощувати ці рідкісні квіти в своєму саду, стала реальністю.
У наших краях найчастіше вирощують 3 види рослин з роду Черевички:
- C. macranthon (Ч. великоквіткові). Колірна гамма його пелюсток широка: від білої до червоної, з різними відтінками вишневого, бузкового, рожевого і бузкового.
- Cypripedium calceolus (Ч. справжній). Квітки з жовтою губою (іноді коричнево-помаранчевої) і бурими листочками-оцвітини.
- C. ventricosum (Ч. роздутий) – природний гібрид Ч. великоквіткового і Ч. справжнього. Вважається найбільш привабливим і великим видовим черевичком, до того ж простим в догляді. Квітки у нього однотонні, бордового, коричневого, малинового кольорів темних тонів.
Чому б і вам не поселити на своїй ділянці садову орхідею?
Практично всі види циприпедіумов – вологолюбні рослини й вимагають півтіні. Для успішного вирощування рослин найкраще підходить старий, тінистий сад, де сонячні промені лише мозаїчно падають на поверхню землі, а в грунті є досить гумусу. Іноді варто взагалі замінити землю на тій ділянці, яка була обрана для посадки циприпедіумов, на привезену з лісу. Краще, якщо це буде пухка, добре структурована земля, зібрана під кронами буків, граба або березами. Але для деяких видів циприпедіумов, наприклад, черевичка великоквіткового, краще підійде грунт, зібраний в хвойному лісі.
Важливе значення має вологість грунту – її слід регулювати своєчасним поливом. Якщо ж землю для посадки готувати самостійно, то ямки, бажано, заповнити спеціально підготовленою грунтовою-сумішшю. Ч. справжній воліє лужні грунти, а Ч. великоквітковий та Ч. роздутий краще ростуть на підкислених грунтах, до складу яких входить торф і хвоя.
Укриття на зиму більшість циприпедіумов не потребує. Однак видам C. tibeticum, C. henryi, C. flavum, C. japonicum, C. formosanum, а також гібридам за їх участю (вони родом з гірських районів Китаю, Гімалаїв і Японії), в наших кліматичних умовах потрібен захист від промерзання грунту.
Циприпедіуми в контейнерній культурі
При дотриманні певної агротехніки, деякі види циприпедіумов можна вирощувати не тільки в саду, але і в контейнерній культурі, в тому числі в умовах міської квартири. Цілком успішно в горщиках можуть рости й щорічно рясно цвісти Ч. гібридний, а також Ч. справжній.
Поки йде розвиток пагонів (кінець березня – середина квітня), і в період цвітіння вазони з циприпедіумами бажано виставляти в балконний ящик, щоб вони отримували повноцінне освітлення. Весь цей час потрібно уважно стежити за прогнозами погоди, бо тендітні пагони рослин, обтяжені бутонами, можуть полягати або ламатися від вітру. Не можна допускати потрапляння на них прямих сонячних променів, особливо в полуденний час. Інакше можуть з'явитися опіки на ніжних листках і подальше пожовтіння всього пагона. Тому, по ситуації, вазони з циприпедіумами доводиться переставляти зі зовнішнього балконного ящика всередину заскленого балкона. На його вікнах (крім північних) обов'язково має бути затінення – тюль або жалюзі.
Цвітуть циприпедіуми, на жаль, не більше 2 – 3-х тижнів (для порівняння: тривалість цвітіння близьких «родичів» циприпедіумов – пафіопеділюмів, може тривати місяцями). Після закінчення цвітіння, горщики з рослинами краще прикопати біля будинку або в саду, вибравши місце під кущами або під деревами, й уважно стежити, щоб земляний ком ніколи не пересихав повністю. Якщо немає дощів, то 2 – 3 рази в тиждень поливати.
Звичайно, «носитися» з горщиками, в яких ростуть циприпедіуми, може здатися досить клопітким заняттям, але завжди, як тільки на кущику з'являються квіти, радієш і милуєшся ними, ніби бачиш таку красу в перший раз.
Деякі рекомендації по вирощуванню та вибору циприпедіумов
Якщо ви зважилися вирощувати циприпедіуми у себе вдома, то постарайтеся правильно підібрати для них контейнери – краще зі щільного пластику. В ньому не так швидко висихає земля, жорсткі стінки захищають від травмування тендітне коріння.
При підготовці грунту для посадки Ч. справжнього, до суміші листової і дернової землі можна додати мелену яєчну шкаралупу, доломітову крихту або цеоліт, подрібнені шматочки крейди (можна використовувати подрібнену штукатурку), крупний пісок, перліт. Не забувайте про обов'язкову наявність хорошого дренажу. Це може бути гравій або подрібнений ракушняк. Для посадки Ч. гібридного кальцієві добавки можна не вносити, бо цей вид частіше поселяється на нейтральних або підкислених грунтах в лісах, сформованих з хвойних порід дерев.
Треба відзначити, що з придбанням посадкового матеріалу для аматорського вирощування черевичків в нашій помірній кліматичній зоні є певні проблеми. Не можна допускати (і заохочувати покупкою) випадки браконьєрського викопування циприпедіумов в місцях їх природного зростання (в Україні такі місця вже можна «перерахувати на пальцях»). Безперечно, краще купувати ті рослини, що спеціально розмножені й вирощені в культурі, в спеціалізованих орхідейних розплідниках. Але, на жаль, вони є тільки в Західній Європі – в Голландії та Німеччині. Саме звідти привозять до нас різні види і гібриди циприпедіумов. Вибирати краще саме гібриди – вони легше адаптуються до нових умов і зацвітають охочіше. Правда, ціни на них досить «кусючі»
Вибираючи рослини з розсадника, звертайте увагу на їхній вік. Найчастіше в каталогах фігурують річні або дворічні сіянці. Рослини 3 – 4-х річного віку зустрічаються рідко. Слід пам'ятати, що навіть при оптимальних умовах однорічні сіянці циприпедіумов зацвітають тільки на 5 – 7 рік життя, а для успішного вирощування необхідно володіти певними навичками. Тому новачкам варто відразу шукати «деленки» від дорослих рослин. Їх можна придбати у колекціонерів орхідей помірної зони.
Вирощування циприпедіумов в саду або в горщиках заняття непросте, але зовсім небезнадійне для тих любителів орхідей, які захоплюються цією групою рослин, вивчають і дбають про їхнє збереження в природі.
Цікаві факти
- Насіння циприпедіумов проростають лише за допомогою грибів-симбіонтів. Це відбувається після їх проникнення в тканини зародка.
- Стадія симбіозу проростка та його підземного зростання триває три роки.
- Від того часу, як проросток проклюнувся, і до моменту його цвітіння, проходить 15-18 років.
- Виділяючи їдкий, отруйний сік, циприпедіуми рятуються від поїдання тваринами.
- Черевички відрізняються відмінним довголіттям – вони живуть 50 – 100 років.
- У 1984 р. зозулині черевички внесені до Червоної книги України, як зникаючий вид.
- Народи Півночі й Тибету використовують рослину, як лікувальний засіб при шизофренії, епілепсії, захворюваннях серця та судин, головного болю.
Пока нет комментариев. Будьте первым!