Тістечка Йозефа Шнайдгена добре пам’ятають ужгородці і перечинці старшого покоління
Йозеф Шнайдген- відомий ужгородський кондитер австрійського походження, власник кав'ярні і автор численних солодощів. Про цю видатну особистість дізнаємось на експозиції Перечинського музею.
Коли одного звичайного ранку Йозеф Шнайдген відкривав жалюзі власної кав’ярні, до нього підійшов невідомий у цивільному вбранні і наказав забиратися геть, якщо не хоче бути заарештованим!". Так доля в обличчі безіменного до цього часу (може колись ми дізнаємось його імя) представника совєтської влади круто змінила життя пана Йозефа, відомого ужгородського кондитера австрійського походження, позбавивши його власного майна, залишивши його та його родину без засобів до існування. Опального кондитера не брали на роботу.
Роки безробіття і нарешті робота для Совєтів.
Кілька важких років минули у випадкових підробітках та виконанні приватних замовлень ужгородців, які добре памятали затишну атмосферу маленької кавярні “Шнайдген Цукраздо”, смак натурального морозива та 22 видів тістечок пана Йожефа. І от нарешті у 1950 році він отримав пропозицію на роботу у Перечині, де облспоживспілка відкривала цех з виробництва пряників та льодяників. Пряники та льодяники для нещодавно навернених совітських робітників та селян мусив виробляти високопрофесійний кондитер вишуканої австрійсько-угорської кондитерської традиції . Для цього треба було кожного дня о 5 ранку виїздити до Перечина, а повертався відданий чоловік та батько 4 дітей о 8 вечора. Так тривало 20 років. Він не нарікав, а сумлінно працював.
Але Йожеф Шнайдген мав власне уявлення про те, якими мають бути солодощі для його співввічнизників.
І поступово почав робити торти та тістечка, всупереч жорстких обмежень совітської планової системи, яка накладала заборону на будь-яку ініциативу.
Вирішення проблеми прийшло від представника споживчої спілки Анатолія Шалигіна. ВІн спромігся затвердити рецепти Шнайдгена у Москві. І це був єдиний шлях для розвитку,попри всю його абсурдність з погляду здорового глузду. Так славетні креймеші, гобоші та добоші отримала друге життя, а сам майстер - визнання та популярність у Совєтському Союзі.
Зі своїми виробами він був запрошений до Москви на ВДНГ, отримав Всесюсоюзну категорію майстра- кондитера, пропозицію роботи у Москві. Але залишився вірним Перечину, який допоміг йому у скрутний час.Тут він відкрив школу кондитерів та підготував близько 50 майстрів.
Експозиція краєзнавчого Перечинського музею, яка присвячена Йозефу Шнайдгену включає оригінали посвічень, нагород та фото майстра, надані у лютому 20 року його сином Дьордом. Макети кондитерських виробів та скульптурну фігуру майстра на повний зріст. То справедлива данина цій непересічній особистості.
Але існує ще такий спосіб пошанування як надання почесного громадянина міста. Я не знаю, чи присвоюють його посмертно...
Пока нет комментариев. Будьте первым!