Способи покращення кормової бази Бджільництва

Основна кормова база бджільництва в Україні

Основою кормової бази бджільництва в Україні є медоносні сільськогосподарські культури, нектарозапас яких становить 59-87% від загального обсягу регіону. В різних зонах країни питома вага цих рослин не однакова.

Так, у степовій зоні товарний медозбір, здебільшого,

• дає соняшник (77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав (11,6%);
• в лісостеповій - гречка (44,6%), соняшник (23,4%), багаторічні трави (10,3%);
• в поліській - багаторічні трави (45,6%);
• в Карпатах - конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%).

На безмежних просторах нашої країни значні земельні площі зайняті рослинами, квіти яких виділяють цукристу рідину – нектар. В степах України на сотнях гектарів вирощують рослину гречку, соняшник, бобові кормові трави – конюшину, траву люцерну, еспарцет.

Розповсюджені в нашій країні різні плодові і ягідні культури, в квітках яких бджоли також знаходять для себе живлення. З 1 га рослин, які виділяють нектар, можна одержати 50-80-100, а іноді і більше 300 кг меду.

В теперішній час велике значення мають питання покращення кормової бази бджільництва та її раціонального використання. В зв’язку з цим, велике значення має розробка відповідних заходів з організації, покращення і використання кормової бази бджільництва. Стан кормової бази у комплексі з природно-економічними умовами та особливостями господарства визначають напрямок діяльності бджолиної ферми (пасіки) та її місце у великому господарстві. Великі спеціалізовані бджільницькі господарства мають розповсюдження в тих зонах, де багато дикорослих медоносів, з яких при правильній техніці догляду за бджолами можна одержувати в середньому на сім’ю бджіл по 80-100 кг меду.

Слід зазначити, що головний взяток в різних регіонах України настає неодночасно. Це залежить від того, які медоносні рослини переважають в тій чи іншій місцевості. Тому надзвичайно важливо вміти правильно організовувати кормову базу для бджільництва. Для цього в деяких районах слід використовувати взяток з дикорослих медоносних рослин і своєчасно підвозити пасіки до лісових масивів, кіпрею чи липи, а також на квітучі луки. Великі господарства мають більше можливостей для покращення кормової бази бджільництва.

При цьому необхідно враховувати деякі особливості:

• якщо кормова база для організації рентабельної пасіки недостатня, то слід шукати можливості для збільшення медозборів;
• якщо господарство повинно утримувати запилювальну пасіку, а кормова база не забезпечує бджіл достатніми кормовими запасами, необхідно проводити заходи по її покращенню;
• якщо на протязі пасічницького сезону спостерігаються безвзяточні періоди (навесні, перед головним взятком, або в кінці літа) необхідно частину площ використовувати під посіви спеціальних медоносів або розширювати площі посівів сільськогосподарських сіяних медоносних культур.

Покращення кормової бази для бджіл

Висівати медоносні рослини тільки для збору меду невигідно. Тому необхідно таким чином покращувати кормову базу для бджіл, щоб посіви медоносів, крім меду, давали сільськогосподарську продукцію (зерно, силосну масу, сіно).

Значно покращити кормову базу для бджіл можна розширенням посівів гречки, соняшника, гірчиці, еспарцету, буркуна, а також збільшенням площ під плодовими культурами, ягідниками, баштанними і овочевими медоносними рослинами.

В останні роки почали висівати сидеральні культури в полях і садах. Враховуючи потреби бджільництва, треба висівати медоносні рослини, які дають високі врожаї зеленої маси. Встановлена можливість включення медоносів у кормові однорічні та багаторічні травосуміші. При цьому інтереси бджільництва і тваринництва також добре узгоджуються. Сумісний посів кормових трав разом з медоносними рослинами забезпечує бджіл взятком і в той же час дозволяє господарству одержувати високі врожаї зеленої маси і сіна.

Основні заходи при організації і покращенні кормової бази

Таким чином, основні заходи при організації і покращенні кормової бази в умовах господарства проводять для того, щоб:

1. Планомірно використовувати для медозбору всю природну медоносну флору довкілля.

2. Розширювати посіви медоносних рослин, які дають основну продукцію – зерно, корм тваринам, технічну сировину або зелену масу для використання в якості сидерального добрива. Площі таких культур визначаються напрямком господарства, кліматичними, економічними умовами зони. Тобто, важливо висівати те, що в зоні дає високі врожаї основної культури і багато нектару.

3. Включаючи медоноси в посіви кормових і сидеральних культур, а також в лісові смуги і інші спеціальні насадження, створювати в господарствах умови, сприятливі для безперервного взятку. Такі умови сприяють розвитку сильних бджолиних сімей, які в змозі повністю використовувати взяток з дикорослих і сіяних медоносів та ефективно запилювати сільськогосподарські рослини.

Зусилля робітників сільського господарства повинні бути направлені на збільшення урожайності вирощуваних культур при одночасному зниженні собівартості одержаної продукції. Це може бути досягнуто тоді, коли для кожної природно-економічної зони будуть підібрані відповідні види і сорти сільськогосподарських рослин та розроблена правильна агротехніка їх вирощування. При таких умовах різко збільшиться вихід основної продукції, одержаної і від медоносних рослин; одночасно збільшиться також виділення нектару, а також суттєво покращиться кормова база для бджіл.

Практика наших господарств знає чимало прикладів, коли при покращенні кормової бази для бджіл одночасно зі збільшенням медозборів збільшується виробництво кормів для тварин, а також коли бджолині сім’ї ефективно використовуються і на запиленні сільськогосподарських культур. Так, в Вінницькій області було посіяно 60 га гречки, 180 га соняшника, 355 га кукурудзи з фацелією, крім того на значній площі фацелію посіяли в суміші з бобовими культурами. В результаті в кінці сезону, який був небезпечний для медозбору, господарство одержало близько 3 т товарного меду, в той час як сусідні господарства, які не поліпшували кормову базу для бджіл, товарного меду не мали зовсім.

Важливо знати, що треба не тільки постійно покращувати кормову базу бджільництва, але і правильно її використовувати.

Що необхідно мати щоб на пасіках були сильні бджолині сім’ї

Досвід передових господарств показує, що для цього необхідно мати на пасіках сильні бджолині сім’ї, які навіть в умовах небезпечної погоди найбільш повно використовують виділений рослинами нектар. Велике значення має також наближення пасік до посівів і посадок медоносних рослин.

Дуже вигідно організовувати кочівлю бджолиних сімей до квітучих медоносів, а не збільшувати їх посіви на сільськогосподарських угіддях.

В останні роки в практику бджільництва входить перевезення пасік не тільки до інших господарств, але і в райони сусідніх областей. Багато пасік південних районів країни стали тепер формувати ранні відводки і пересилати їх в пакетах на літній сезон в північні області для використання взятку з багатих медоносних природних угідь. При раціональній організації справи таке використання медоносних угідь нашої країни являється економічно вигідним.

Покращення і правильне використання кормової бази в умовах інтенсифікації землеробства можуть забезпечити високі збори меду у всіх ґрунтово-кліматичних зонах нашої країни.

Покращенню кормової бази бджільництва приділяється велика увага

В Україні покращенню кормової бази бджільництва приділяється велика увага. Ці питання були, зокрема, зв’язані з загальними заходами по подальшому розвитку сільського господарства. Було визнано необхідним збільшення виробництва насіння соняшника та гречки – важливих медоносів. Вони в деяких районах країни є джерелом товарного взятку. Розширення посівів гречки та соняшника і підвищення агротехніки їх вирощування будуть сприяти покращенню кормової бази для бджіл. При цьому додаткових затрат праці майже не потрібно. Велике значення має покрашення загальної культури землеробства, яке приведе до кращого розвитку вирощуваних рослин, в тому числі і медоносів, в результаті чого збільшиться їх нектаропродуктивність, з’явиться ще одне джерело для збільшення медозборів.

Прийоми покращення кормової бази для бджіл будуть корисні для пасічників, агрономів, керівників сільськогосподарських підприємств. Основні з них наступні:

Розширення посівних площ-цінних продовольчих культур із застосуванням високого рівня агротехніки, крім основної продукції, дає бджільництву додаткові ресурси нектару. Наприклад, 1000 га гречки створює головний медозбір для 2-3 тис. бджолиних сімей з виходом товарної продукції близько 25 кг від кожної.

Вирощування високопродуктивних медоносних кормових культур поєднує виробництво кормів для тваринництва та збільшення запасів нектару для пасік. Для цього вигідно використовувати:

1. Буркун білий, який відзначається високою медоносністю і врожайністю зеленої маси та насіння, посухостійкістю, солевитривалістю. Сіють його під покрів ярих культур, а одержують врожай і медозбір на другий рік;

2. Озимий ріпак і перко - найбільш ранні культури зеленого конвеєра, які бджолам дають весняний збір нектару і пилку;

3. Еспарцет, червону конюшину, люцерну посівну та інші бобові багаторічні культури, що дають високоякісний корм тваринам і добрий медозбір бджолам;

4. Сильфію пронизанолисту, живокіст шорсткий - нові багаторічні кормово-медоносні культури з високою врожайністю зеленої маси, які щорічно можуть давати підтримуючий медозбір.

Розширення посівів нектаро-кормових сумішей-забезпечує тваринництво різними видами кормів, а бджіл - додатковим медозбором. Із впровадженням таких посівів медоносні рослини поширюються на додаткові площі без відведення під них окремих земельних ділянок і збільшують у цілому вихід продукції на одиницю площі. Добре зарекомендували себе посіви таких медоносних і кормових культур:

1) соняшник із кукурудзою на зелений корм і силос вирощують за звичайною агротехнікою; цвітіння і медозбір припадає на серпень-вересень;

2) буркун білий однорічний з кукурудзою дає поліпшений корм за рахунок підвищення вмісту протеїну, також створює запас меду по 25-30 кг при додаткових витратах насіння 2-3 кг на 1 га;

3) фацелія з люпином кормовим за прийнятою агротехнікою основної культури з висівом 2-2,5 кг насіння медоносу на 1 га створює додатковий запас меду на люпиновому полі по 40-50 кг;

4) фацелія з виковівсяною сумішею поліпшує якість травостою і створює додатковий запас меду - близько 50 кг при висіванні 2-3 кг медоносної культури на 1 га;

5) гірчиця біла з горохом, вико-вівсяною і горохо-вівсяною сумішами, вирощувані на зелений корм, сіно та зерно створюють медовий запас по 3 кг при висіванні 4-5 кг насіння на 1 га додатково до норми висіву основних культур.

Вирощування високопродуктивних медоносів у суміші з продовольчими культурами спрямоване на збільшення запасів нектару без відведення додаткових площ. Випробувані і рекомендовані для впровадження такі варіанти сумішей:

1) фацелія з горохом, вирощуваним на зерно, як додатковий медоносний масив, що знижує ураженість гороховою зернівкою та поліпшує якість травостою при висіванні 3 кг насіння на 1 га;

2) гірчиця біла з горохом має таке ж значення при висіванні 3- 4 кг насіння на 1 га;

3) фацелія з гречкою, крім збільшення нектарозапасу посівної площі, є додатковим резервом збирання насіння медоносу. Так, при висіванні 2 кг врожайність його становить 1 ц/га.

Поукісні та пожнивні посіви медоносів-також поліпшують умови медозбору. Для них найбільш придатна гречка, яку висівають після весняного або ранньолітнього збирання кормових культур, насінників ріпаку озимого, ранніх колосових. Вона дає задовільний урожай основної продукції та медовий запас – 40-70 кг на 1 га. Потім соняшник із горохом або кукурудзою та редька олійна ідуть на корм тваринам і як медоноси, а також гірчиця біла з горохом. Пожнивні та поукісні посіви цих медоносів особливо важливі, оскільки забезпечують бджолині сім’ї кормом наприкінці сезону, що сприяє добрій підготовці їх до зимівлі.

Вирощування медоносних культур у міжряддях саду-поряд з поліпшенням кормової бази для бджіл є важливим арготехнічним заходом у підвищенні родючості ґрунту, а також як сидеральне добриво. За період цвітіння медоносів, до приорювання зеленої маси, бджоли збирають додаткову кількість нектару і пилку. Сидерально-медоносні культури висівають наприкінці червня та в першій половині липня через одне міжряддя саду, а приорюють пізно восени. На 1 га витрачають по 6—8 кг насіння фацелії, 12-16 кг гірчиці, 60 - гречки і близько 150 кг люпину. Медопродуктивність сидеральних культур – 40-70 кг/га. Нектар цих рослин сприяє розмноженню корисних диких комах, які знищують шкідників плодових культур.

Впровадження високонектароносних сортів сільськогосподарських культур - це такий резерв збільшення медозбору, який не потребує ні виділення додаткових посівних площ, ні матеріальних витрат.

За даними спеціальних досліджень, різниця (за медовою продуктивністю) між сортами гречки становить 37-224, люцерни посівної – 102-346, бавовнику – 25-129, соняшнику - 21,9-39,6, коріандру – 44-129, конюшини червоної – 70-155 кг. Тому заміна посівів на планта­ціях гречки новими високоврожайними й більш нектароносними сортами (Аеліта, Аврора, Вікторія) у 1,5-2 рази збільшує запас меду гречаного поля. Відповідна заміна сортів інших культур на великих площах зумовить значне збільшення ви­ходу меду. Приріст медопродуктивності хоча б на 10-20 кг з кожного гектара найпоширеніших сільськогосподарських культур за рахунок впровадження високонектароносних сортів в цілому по країні зумовить значне збільшення виходу меду.

Висівання медоносів на непридатних землях (схилах балок, горбів, круч), де потрібно впроваджувати протиерозійні заходи, перетворює зайняті площі в багате джерело нектару й пилку для бджіл. Бажано висівати буркун білий та буркун лікарський, які створюють медозбір на другий рік протягом червня-серпня (сіють пізно восени або рано навесні, при витраті насіння 7-12 кг/га); синяк звичайний, який може рости на бідних ґрунтах, добре виділяє нектар навіть у посушливих умовах, цвіте на другий рік, протягом червня-липня (норма висіву 3-4 кг/га); шавлію кільчасту, як невибагливу багаторічну рослину з високою медоносністю, створює добрий взяток для бджіл; сумішки з чебрецю звичайного - по 1-2 кг, шавлії лікарської – 2-3, вовчуга польового – 3-4 та буркуну - по 4-5 кг на 1 га. Насіння цих рослин дрібне, зберігає схожість протягом багатьох років. Його висівають вручну навесні у мерзлоталий ґрунт або пізно восени.

На Придеснянській дослідній станції по боротьбі з ерозією ґрунтів (Чернігівська область) розроблено метод окультурювання хаменерію вузьколистого на піщаних непридатних площах. Через 3 роки після висіву насіння чи висаджування кореневищ створюються суцільні зарослі, що добре закріплюють ґрунт і мають багаті запаси нектару.

Використання у полезахисних, придорожніх, протиерозійних і озеленювальних насадженнях дереві кущів, що добре нектароносять, сприяє значному поліпшенню медоносної бази бджільництва. У різних природнокліматичних зонах медопродуктивність багаторічних насаджень збільшують за рахунок висаджування кленів — польового, гостролистого і татарського; липи серцелистої, широколистої і пухнастої; білої акації, жимолості, гледичії, софори, кизилу, амфори, верби, смородини золотистої, сніжноягідника, айланта, кизильника, амурського пробкового дерева, лоха вузьколистого та ін.

Підсівання на луках і пасовищах кормово-медоносних рослин підвищує врожайність і нектаропродуктивність угідь. З цією метою використовують конюшину білу, гібридну і лучну, люцерну хмелевидну та ін. культури. Їх насіння висівають при поверхневому або докорінному поліпшенні, що підвищує медозбір у червні-липні перед скошуванням трав до 2-3, іноді - до 4-5 кг за день на бджолину сім’ю. Загальна медопродуктивність лук зростає від 10-13 до 25, а іноді - й 64 кг/га. Позитивно впливає на врожайність і нектаровиділення лучних трав підживлення мінеральними добривами — аміачною селітрою по 0,75-1,5 ц/га, суперфосфатом – 2-2,5 та калійною сіллю - по 1-1,5 ц/га.

Висівання медоносних культур добірним насінням підвищує їх нектаропродуктивність, загальний розвиток і врожайність. Наприклад, рослини фацелії, що виросли з великого насіння, виділяли цукру в нектарі на 31,6% більше, ніж рослини із звичайного насіння. Підви­щується врожайність і запас нектару ви­сіванням гібридного насіння гречки, ово­чевих та інших культур, коли його одер­жують при перехресному запиленні бджолами.

Внесення мінеральних добрив під медоносні сільськогосподарські культури в полях сівозмін підвищує врожайність основної продукції і виділення нектару квітками. На основі узагальнення даних встановлено, що виділення нектару рослинами збільшується від внесення азоту - на 18%, фосфору - на 55%, калію - на 50%, фосфору і калію - на 99%, азоту, фосфору і калію - на 64%.

Рекультивація земель під медоносні дерева та кущі - після добування корисних копалин - приносить користь не тільки як озеленювальних насаджень, а й збільшує ресурси нектару. В таких насадженнях використовують білу акацію, лох вузьколистий, клени, терен, глід, шипшину, жовту акацію, тамариск, скумпію, гледичію, в’яз та ін.

Відновлення в лісах цінних медоносних порід дерев і кущів складає чималий резерв для розвитку бджільництва на перспективу. Додаткові 3-5 дерев липи у зрілому віці підвищують медопродуктивність 1 га лісу на 10 кг. Якби цього досягти на всій площі лісів України, то при використанні бджолами навіть 1/4 приросту запасів нектару можна було б додатково утримувати 250 тис. сімей.

Ці заходи спрямовані на підвищення кількості нектару на різних угіддях, бо з ним пов’язане існування не тільки всіх видів бджіл, а й джмелів та інших корисних комах. Нектар через комах став важливим фактором еволюції ентомофільних рослин.

Для поліпшення кормової бази бджільництва і закриття безвзяткових періодів важливе значення має запровадження малопоширених лікарських рослин, інтродукованих в Україну, зокрема гісопа лікарського, ехінацеї пурпурової, фенхеля звичайного, левзеї сафлоровидної і інших.

Що необхідно щоб бджільництво було високопродуктивним та рентабельним

Для того, щоб бджільництво було високопродуктивним та рентабельним, необхідно більш раціонально використовувати природну медоносну флору, а в ряді районів покращувати кормову базу для бджіл збільшенням посівів сільськогосподарських культур, які являються одночасно і добрими медоносами. Не слід забувати і про роль бджіл в збільшенні врожайності комахозапилювальних культур, які займають в нашій країні великі площі. Збір продукції з цих площ залежить від того, як буде організовано запилення вирощуваних тут рослин. Тільки при покращенні і раціональному використанні кормової бази бджільництва і правильній її сполученні з іншими галузями можна реалізувати можливості, закладені в цій галузі, і зробити її високопродуктивною та рентабельною.