Ягідно-гостинне господарство "Ніка"

Щойно вийшли з машини і опинилися немов у джунглях.З усіх боків на нас линули звуки, крики, переспіви диких птахів. Це наш рейнджер усіма Запорзькими ланами, Станіслав Глущенко, нарешті привіз і до свого господарства- ягідне господарство "Ніка".

Специалізуюся на вирощуванні винограду, часнику, ягід полуниці, малини.

Голосні крики птахів з появою хазяїна затихають. Виявляється- це спеціальний запис, щоб відлякувати шкідників, маленьких пташок, від виноградника.

Станіслав, розкажіть про себе і як прийшли в агробізнес?

За першою освітою зовсім не пов'язаний з сільським господарством. 10 років тому познайомився з Захаренко Іван Івановичем. Познайомився з українським проектом Розвитку плодоовочеводства. На той момент я собі шукав напрямок бізнесу. Закінчив технікум фізичної культури і спорту з вільної боротьби. Потім тренував якийсь час. Потім запросили в міліцію. Працював в органах. Отримав юридичну освіту. Через 5 років звільнився з органів і розпочав свою справу.Займався поліграфією, друкував бланки….

Хто вплинув на ваш вибір і рішення зайнятись сільським господарством?

Іван Іванович Захаренко (виноградар, селекціонер, винахідник сорту часника Любаша, про нього наступний сюжет) сказав мені, що навчить, покаже, розкаже, допоможе посадити, і супроводить. Новий бізнес, тонкощі як правильно вирощувати, що з ним робити. Я почав читати, рахувати, і дійшов висновку, що буду вирощувати. Іван Іванович під боком. Завжди допоможе. Він ще й займався продажем саджанців. То я у нього їх і придбав. Про конкуренцію мова не йдеться, може колись у майбутньому (сміється)

Зараз я скоріше не конкурент, а клієнт.

Чому обрали саме це місце, тут у Жовтневому (нині село Покровське)?

По-перше, зручно доїхати, по трасі, недалеко від міста Токмак. Тут було 3 покинутих хати і покинутих ділянки, руїни, що поросли бур'яном. Земля належала якимось людям. Власники старі померли, нащадки відмовились від землі.Оцінили спадщину, я викупив, отримав дозволи з сільської ради.

Чи виправдали себе очікування? Як змінювався напрямок, пріоритети розвитку господарства?

Економіка трохи відрізняється від того, що собі нарахував від початку. 10 років винограднику. Різні сорти посаджені від самого початку і згодом. Перших 4 роки очікування врожаю, потім 4 роки плюс- мінус заробітків. Вже на сьогодні я б звісно щось би лишав, щось би прибирав. Постійно експериментую. Зараз сорти тут такі як Лівія, Лора, Дунав, Аркадія, Рішельє, Новий подарунок Запоріжжя навряд чи б садив...

На що орієнтуєтесь у вашому виборі сортів, які садите?

Окрім ціни, два фактори: дивлюся на достатню кількість врожаю за обсягом і стабільність у плодоношенні.

Сорт Аркадія продовжує лишатися найстабільнішим сортом. Стабільно дає врожай. Єдине немає ціни. 10 років тому на всіх виставках сорт номер 1- Аркадія. Всі призові місця Аркадії.

Як реалізовуєте зараз?

Покупців, в принципі, достатньо. Питання ціни. Собівартість варіюється в залежності від аграріїв і тих агропрйомів, які вони використовують.Собівартість десь 8-11 грн за кіло. Аркадію за 10 грн за кіло. Практично за собівартість.Також господарство щорічно приймає участь у всеукраїнському фестивалі-конкурсі "Золота грона".

Ми, зайшовши в будинок, побачили на столі купу нагород різних років участі у фестивалі "Золота Грона".

Чи є супутнє виробництво, перероблення? Вино робите?

Для вина столові сорти не підходять. Хіба що друзів пригостити. Немає потрібного рівня кислотності, співвідношення сухарів. Мають бути нижче рівень кислотності, а цукру навпаки - більше. Тож домашні вина є, але більше для себе.

Може, з розвитком зеленого туризму тут, приділю виноробству більше уваги.

Розкажіть більше про плани на майбутнє і туристичні можливості навколо? Ми бачимо, що у вас триває будівництво на ділянці...

У певний момент стала популярна ідея зеленого туризму. Я на хвилі теж замислився, чим я можу зацікавити. Які супутні послуги можуть бути? Село Покровське. Тут мало чим можна зацікавити. Почав будувати баню, чан на вулиці. У бані вільно можуть себе почувати 6 осіб, а то й більше. На другому поверсі будинку планую відкриту терасу. Адже ділянка розташована на височині і краєвиди чудові і на виноградники і на долини навколишні.

Тут, до речі, неподалік історичні місцевини. Балка, де відбувалася битва з половцями за часів Київської Русі на річці Куркул.

Одна з версій про походження міста Токмак пов'язана з цією битвою. Поле було вкрите тілами, а вода в річці перетворилася на кривавий Тік. Пізніше на полі виросли маки. Звідти назва- Токмак. Далі неподалік тут мисливські угіддя, рибалка, ввечері, як повернетесь- на вас чекають баня, чан, тераса і затишний будинок з усіма зручностями. Ще в процесі наведення естетики, звісно, але караван іде...

І в нас не лишається жодних сумнівів, що цей караван дістане свого місця призначення. Або ще, наслідуючи дорожній метафорі, для подорожніх це місце дійсно може бути чудовим відпочинку на шляху. З власного досвіду, у самому Токмаку, найцентральніший готель, де ми зупинялися, залишає бажати набагато кращого. Тут у Станіслава, ще зовсім трохи, і буде рай- затишно, видовищно, тихо, запашно, соковито, ягідно і смачно.

Ми потрапили на міжсезоння, коли гроно, ще тільки почали набирати колір і смак. Але зараз місяць потому, сезон винограду. у розпалі. Є чудова можливість замовити нікійські переможні грони собі додому. У будь-якому випадку, якщо ви у тих краях, вам потрібна ночівля, затишок, туристична порада, або хочете поласувати смаками Токмацького регіону, вам до Станіслава і його ягідно-гостинної Ніки! Їхні переможні контакти на профільній сторінці