Джон Рональд Руел Толкін – один з найвидатніших англійських письменників, а також поет, перекладач, лінгвіст і філолог, професор Оксфордського університету, найбільш відомий як автор на сьогодні ставших класичними творів «Хоббіт, або Туди і назад», «Володар перснів» і «Сильмариліон», назавжди залишиться в пам'яті шанувальників «високого фентезі», яких не мало і серед діячів науки, включаючи дослідників природи. На честь легендарного автора, а також героїв його творів, названа величезна кількість представників тваринного і рослинного світу.
Пропоную і вам познайомитися з деякими з них
На честь самого Дж. Р. Р. Толкіна вчені назвали чимало об'єктів, з яких п'ять – представники тваринного світу і одна просто таки неймовірної краси квітка:
Розпочинає наш список – Martesia (Paramartesia) tolkieni (Kennedy, 1974) – викопний молюск. «Видова назва «tolkieni» дана молюску на честь покійного Джона Толкіна, творця «Хоббіта» та «Володаря перснів», а також багатьох чарівних істот, що жили давним-давно за часів Середзем'я».
Leucothoe tolkieni (G. Vinogradov, 1990) – різновид ракоподібних - амфіпод із родини Leucothoidae. Цього морського рачка з системи підводних хребтів Наска і Сала-і-Гомес (Тихий океан) описав і назвав Георгій Михайлович Виноградов, російський фахівець з ампіфод
Gabrius tolkieni (Schillhammer, 1997) – жук-стафілініда, що й по нині живе в долині Індува-Кхола (Кхандбарі, Непал).
Tolkienia (Lieberman et Kloc, 1997) – рід викопних трилобітів, що належать до родини Acastidae.
Shireplit tolkieni (J. Fernandez-Triana еt al., 2013) – оса з родини Braconidae. Новий вид був знайдений у Новій Зеландії. Довжина тіла цих ос варіює від 1,8 до 2,4 мм. П'ять із шести відомих видів зустрічаються на Південному острові і один на Північному. Назва роду походить від Шира, вигаданого дому хоббітів з творів Дж. Р. Р. Толкіна, п'ять видів названі іменами хоббітів, а Shireplit tolkieni названий на честь самого автора.
І нарешті – Miltassia Shelob Tolkien – різновид орхідей. «Tolkien» - це гібрид двох епіфітних південноамериканських орхідей Bratonia Olmec і Brassia Edvah Loo. Ця орхідея для гарного росту потребує півтіні та вологих ґрунтових умов. З липня по грудень вона дає ефектні квіти в розмірах: сепаліі 10,5 см, петалії разом з язиком 11 см. У квітки незвичайне забарвлення: завужені пелюстки темно-шоколадного і пурпурового відтінку, іноді варіюються крапом коричневого кольору на помаранчевому, або салатовому фоні. Ажурна плямиста губа оточена жовтою облямівкою, ширша і має яскравий фіолетовий або рожевий колір. Це найрідкісніше забарвлення орхідеї Bratonia в світі! Цвітіння можливе кілька разів на рік. Здорова рослина з сильною кореневою системою.
На честь Більбо Беггінса – головного героя роману Дж. Р. Р. Толкієна «Хоббіт», персонажа «Володаря перснів» і вигаданого оповідача всіх творів автора про Середзем'я, названі такі представники тваринного світу:
Pericompsus bilbo (Erwin T. L., 1974) – жук, що належить до родини Carabidae, був знайдений в Австралії. «Ці жуки приземисті та міцні, як Більбо»!
Marjumia bagginsi (Melzak A. Westrop S.R., 1994) – викопний трилобіт з кембрійського періоду, знайдений в Формація Піка, у південних канадських Rocky Mountains, Альберта.
Breviceps bagginsi (Leslie R. Minter, 2003) – південноафриканська жаба з родини карликові (вузькороті) райки (Microhylidae). Серед карликових райок зустрічаються наземні і деревні форми. Деякі види пристосувалися до дуже посушливих умов, здатні зариватися у землю за допомогою задніх кінцівок. Харчуються переважно дрібними комахами. У шлюбний період самці видають гучні крики. У період розмноження більшість видів тримається ближче до води, але деякі настільки пристосувалися до суші, що здатні відкладати яйця в нори гризунів і проміжки між листям рослин. Личинкова стадія у цих видів проходить у яйці, а це означає, що з яйця виходить не пуголовок, а маленька жабка.
Aglaophenia baggins (Soto Àngel & Peña Cantero 2017) – представник роду гідрозоїдних медуз із родини Aglaopheniidae. Їх життєвий цикл включає стадію медузи і поліпа.
Odontonia bagginsi (de Gier & Fransen, 2018) – вид морських креветок із родини Palaemonidae, виявлених в околицях індонезійських островів Чідорі і Тернате в 2009 році. Вид був описаний нідерландським студентом Вернером де Гіром (Werner de Gier) з Лейденського університету. Довжина креветки не більше 1 см, а тіло гладеньке. Живуть всередині (в порожнинах тіла) покривників (підтип хордових тварин, що населяють морське дно). Odontonia bagginsi – симбіотичні ракоподібні. Відмінною рисою виду є волохаті кінцівки, як у хоббіта!
Macrostyphlus bilbo (Morrone, 1994) – жук з роду дрібних жуків-слоників (довгоносиків) з підродини Cyclominae (Listroderini). Ендеміки Південної Америки. Довжина тіла 1,9-3,5 мм.
Shireplitis bilboi (Fernández-Triana & Ward, 2013) – оса з родини Braconidae, вид розповсюджений в Новій Зеландії.
Фродо Беггінс – видатний хоббіт з Ширу, єдиний син Дрого Беггінса і Примули Брендібак, племінник Більбо Беггінса, назавжди увійде в наукові книги в образі таких видів:
Shireplit frodoi (Fernández-Triana & Ward, 2013) – оса з родини Braconidae, вид розповсюджений у Новій Зеландії. Інші представники роду Shireplitis названі на честь Перегріна Тука, більш відомого серед друзів як Піппін або Пін – Sh. peregrina; Меріадока Брендібака, якого друзі звали просто Мері, одного з найближчих друзів Фродо – Sh. meriadocyte і Sh. samvai – на честь Семуайза Гемджі, також відомого як Сем, слуги Фродо Беггінса і найвідданішого хранителя персня.
Lotharingius frodoi (Mattioli, 1996) – крихітні амоніти, знайдені в околицях Португалії.
Frodospirа (Wagner, 1999) – це назва роду із родини вимерлих морських черевоногих молюсків Lophospiridae. Типовий представник нового таксону був виявлений у відкладах силурійського періоду в Швеції. На честь Фродо Беггінса був названий цілий рід, що включає всього чотири поки що відомих науці видів.
Macrostyphlus frodo (Morrone J.J. 1994) – ще один різновид дрібних жуків з роду жуків-слоників (довгоносиків) з підродини Cyclominae (Listroderini). Ендеміки Південної Америки. Довжина тіла 1,9-3,5 мм.
Psilla frodobugginsi (Martoni & Armstrong, 2018) – це один з представників роду дрібних комах ряду Homoptera, паразитів фруктових дерев, на яких вони створюють галли. Новозеландські дослідники назвали комаху на честь відомого персонажа-хоббіта Дж. Р. Р. Толкіна Фродо Беггінса. Як і знаменитий літературний персонаж, комаха менша від своїх родичів і мешкає на Південному острові Нової Зеландії, в тому місці, де відбувалася зйомка фільмів «Володар перснів» і «Хоббіт».
Хоббіти (англ. Hobbits) – маленький і непримітний, але дуже древній народ. Через маленький зріст (близько 120 см) їх також називають напівросликами або невисокликами. Така характеристика надихнула вчених назвати нові таксони:
Abacophrastus hobbit (Will, 2011) – це вид жуків із родини турунів (Carabidae), що мешкає в Новій Каледонії (особливе адміністративно-територіальне володіння Франції, розташоване в Тихому океані). Видова назва жука це «натяк на щетинисту спинну поверхню, схожу на волохаті ступні хоббітів Толкіна».
Laparocerus hobbit (Machado, 2008) – жук-довгоносик, знайдений на острові Мадейра.
Syconycteris hobbit (Ziegler, 1982) – вид кажанів із родини криланів. Вид виявлений тільки в гірських лісах Центральних Кордильєр на острові Нова Гвінея (Індонезія і Папуа Нова Гвінея). Його природним місцем існування є субтропічний або тропічний сухий ліс. Був відзначений на висотах з 1860 і 2700 м над рівнем моря. Цих кажанів можна зустріти як в первинному середовищі існування так і в сільських садах.
На честь Голлума, істоти невеликого зросту, блідого, вельми худого, з великими світлими очима, мешканця темних печер, вчені з різних куточків світу охрестили свої об'єкти дослідження. В "Хоббіті" згадується про те, що колись він був хоббітом на ім’я Смеагол і жив на поверхні, але не любив сонце і прагнув у саму темну глиб.
Ansonia smeagol (Davies et al., 2016) – представник роду справжніх жаб, що живуть на Малайському півострові. Це невелика жаба-дереволаз нереститься в струмках, імовірно, на початку весни. Видовий епітет «smeagol» - посилання до Смеагола, персонажу Толкіна, з яким у жаби багато спільних рис, такі як довгі тонкі кінцівки і випуклі очі.
Galaxias gollumoides (McDowall & Chadderton, 1999) – вид прісноводних корюшкоподібних риб родини Galaxiidae. Вид є ендеміком Нової Зеландії. Зустрічається тільки на острові Стюарта в річці Невіс. Максимальна довжина тіла досягає 15 см. Видова назва «gollumoides» означає «як Голлум».
Gollum (Compagno, 1973) – рід акул родини Pseudotriakidae. Рід Gollum включає всього 3 види, з яких один ще не має наукового опису. Інша назва роду - «гладенька собача акула». Акули тримаються на глибинах від 120 до 730 м поблизу підводних утворень. Полюють біля дна, це бентофаги (вид, що живиться бентосом - сукупність організмів, що мешкають на дні водойм). Харчуються дрібною рибою, молюсками, ракоподібними, морськими червами. Самки яйцеживородні, народжують 1-2 акуленят. Живуть окремим групами в Тихому океані: у Новій Зеландії, у морі Сулу біля Філіппін, а також, за деякими відомостями, біля берегів Нової Каледонії.
Gollumiella (Hedqvist, 1978) – рід ос з родини паразитичних їздців (Eucharitidae) ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera), включає 9 видів. Личинки ос паразитують на личинках і лялечках мурах.
Gollumyapix smeagol (Sendra et al., 2006) – двохвостка з родини Japygidae, належить до ряду первиннобезкрилі, або давні примітивні комахи. Їх можна розпізнати по двох довгих відростках на кінці хвоста. У двохвосток 6 ніг, довжина тіла варіює від 2 мм до сантиметра. Хвостові відростки функціонують на кшталт вусів на голові: втікаючи задом вперед, двохвостка обмацує ними вірогідні шляхи відступу. Двохвостки живуть в місцях добре укритих: під опалим листям, під камінням, в гнилих пеньках, мурашниках і термітниках. Однак G. smeagol пристосувався до постійного проживання в печерах. Нове безхребетне має всі властивості підземної комахи: його покриви позбавлені пігментів і у нього надзвичайно довгі антени, які відмінно виконують роль органів чуття.
Iandumoema smeagol (Pinto-da-Rocha, 1996) – печерний косарик з родини Gonyleptidae (клас Павукоподібні), який мешкає тільки в печерах штату Мінас-Жерайс на південному сході Бразилії. Назва роду походить від слів мови бразильських племен тупі – iandu («павук») і moema («брехня») у зв'язку з популярним помилковим переконанням, що збирачі урожаю – це павуки. Доречі, у виду I. smeagol відсутні очі.
Ingerophrynus gollum (Grismer, 2007) – вид безхвостих земноводних із родини жаб. Ендемік Західної Малайзії, де відомий лише за двома локаціями. Вид розглядається Міжнародним союзом охорони природи (англ. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, IUCN) як вимираючий. Видова назва gollum була присвоєна на честь Голлума, якого автор назви таксону характеризує як «напівводна вигадана істота з великою головою і тонкими кінцівками».
Smeagol (Climo, 1980) – рід легеневих равликів із родини Onchidiidae, що виділена в окрему підродину – Smeagolinae. Равлики завдовжки близько сантиметра, живуть біля берегів Нової Зеландії і Австралії. Рід отримав назву на честь Смеагола і як пояснив Франк Клімо, автор опису таксона, що, на його думку, цей равлик має більше значення для філогенетики, ніж може здатися, подібно до того як Голлум-Смеагол відіграє не менш важливу роль в історії Персня Всевладдя.
На честь Гендельфа – мудрого чарівника, представника духів-Майар, одного з головних персонажів легендаріума Толкіна, вченими названі:
Arcella gandalfi (Féres et al., 2016) – новий вид амеб-арцелл, виявлений в Бразилії. Видову назву «gandalfi» амеба отримала завдяки незвичайній формі захисної оболонки, що нагадує знаменитий капелюх чарівника Гендальфа. Ці найпростіші є мешканцями прісних водойм, але також можуть зустрічатися у мохах та іноді в грунті. Їх раковини, як правило, складаються з органічної речовини або кремнію і відрізняються різноманітністю форм, що дозволяє дослідникам відрізняти арцелл одну від одної. Колір амеб варіює від блідо-жовтого до коричневого, а діаметр і висота її конічної раковини складають 81 і 71 мкм
Elachista оlorinella (Kaila, 1999) – метелик з родини Elachistidae. Зустрічається в США, а саме цей вид був зареєстрований на Алясці. Видова назва «оlorinella» походить від альтернативного імені Гендальфа – Олорін.
Gandalfia bilunata (Willems, Artois, Vermin, Backeljau & Schockaert, 2005) – плоский черв з родини Typhloplanoida, був виявлений в Індійському океані. Мешкає виключно в солоній воді.
Gandalfus yunohana (Takeda, Hashimoto & Ohta, 2000) – це вид сліпих крабів, що мешкають в гідротермальних джерелах на східній околиці Philippine Sea Plate на південь від Японії. Цей вид живе на глибинах 420-1380 м, проте, в порівнянні з іншими членами родини Bythograeidae, не є найбільш глибоководним представником. Оскільки світло не проникає на таку глибину, очі G. yunohana нерухомі і позбавлені пігментів.
Macrostyphlus gandalf (Morrone J.J. 1994) – жук з роду дрібних жуків-слоників (довгоносиків) з підродини Cyclominae (Listroderini). Ендеміки Південної Америки. Довжина тіла 1,9-3,5 мм.
Mithrandir (Cifelli 1983) – «сірий пілігрим» - рід вимерлих ссавців з родини Periptychidae, що жили в палеоцені на території США. Визначений Лі Ван Валеном спочатку як підрід і названий на честь ельфійського імені персонажа Гендальфа в легендаріумі Толкіна, яке, в свою чергу, походить від синдаринського mith («сірий») + randir («пілігрим»).
Радагаст Бурий (Radagast the Brown) – один з Істарів, більш за інших обізнаний на травах і звичках звірів і птахів, звідси походить його ще одне ім'я – Aiwendil («Друг птахів»), також не лишився без уваги палеонтологів. У його честь названий викопний ссавець – Nifredil radagasti.
Яванна Кементарі (Yavanna Kementári) – Валіє, дружина Ауле, старша сестра Вани. Більше за інших шанована ельфами з Валієр, за винятком лише Варди, подарувала ім'я цілому роду на сьогодні вимерлих деревоподібних папоротей – Yavanna (Vera, 2013), відомих з ранньокрейдяної формації Серо-Негро на території нинішніх Південних Шетландських островів в Антарктиді.
Імена практично всіх ельфів були використані вченими-систематиками під час найменування нових таксонів. Ось кілька з них:
Іменем Леголаса – ельфа, сина Трандуїла, короля ельфів Північного Лихолісся, названий цілий рід ос – Legolasia (Hedqvist, 1974) з родини Pteromalidae, поширеного в Європі.
Tinuviel (Van Valen, 1978) – рід викопних ссавців, імовірно комахоїдних, що жили в Палеоцені на території США, назва присвоєна на честь Тінувіель – дочки Елу Тінгола (Ельве Синголло), правителя зачарованого ельфійського королівства Доріат. Типовий екземпляр носить назву Tinuviel eurydice.
Elachista (Kaila, 1999) – рід крихітних метеликів (молі) з родини Elachistidae, поширених в США. Серед представників цього роду ви зустрінете чимало видів з ельфійськими іменами: E. amrodella (Амрод), E. aredhella (Аредел), E. caranthirella (Карантір), E. curufinella (Куруфін), E. daeronella (Даерон), E. finarfinella (Фінарфіна), E. Indizella (Індіс), E. maglorella (Маглор), E. miriella (Mіріель).
Іменем величного Смауга – вогнедишного крилатого дракона, який знищив місто Дейл і королівство гномів Еребор, а сам оселився в Одинокій горі, охороняючи незліченні скарби гномів, названі такі види:
Liolaemus smaug (Abdala et al., 2010) – представник родини Liolaemidae, підряду Ігуани, які проживають в Південній Америці. Ящірка названа на честь «Смауга» Токіна, Золотого і останнього з драконів Середзем'я, оскільки також володіє золотистим забарвленням.
Planois smaug (Carvajal et al., 2015) – клоп з острова Наваріно (область Магалланес, Чилі), названий ім'ям дракона з «Хоббіта», тому що це був «найбільший постільний клоп на крайньому півдні американського континенту, і він залишався нерозпізнаним («сплячим») в колекціях протягом приблизно 60 років».
Tetramorium smaug (Hita Garcia and Fisher, 2012) – це різновид мурах-жнеців, поширених у Національному парку Ембер-Маунтін і в Івохібе на Мадагаскарі. Вид був знайдений в гірських тропічних лісах на висоті 900-1300 м. Вважається, що ці мурахи живуть серед рослинності, а не в лісовій підстилці. Забарвлення темно-коричневе або чорне. У цього виду довгі проподеальні шипи, розширені біля основи, які нагадали дослідникам шипи на тілі дракона Смауга.
Smaug (Stanley et al., 2011) – це рід колючих південноафриканських ящірок із родини Cordylidae, включає 9 видів. Родова назва також походить від Смауга, що згідно Толкіну, означає в перекладі з древньогерманського дієслова smeugen – протискатися через щілину. Як і ящірки Smaug, дракон жив під землею і був добре «броньований». Ще один збіг – Толкін народився в Фрі-Стейт, Південна Африка, як раз в основному місці поширення типового виду.
Саурон (Sauron) – у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна – головний антагоніст трилогії «Володар Перснів». Саурон був одним з перших Майар, які перейшли на бік Мелькора, ставши одним з найбільш лояльних і найжахливіших його сподвижників, але після Війни Гніву і поразки свого володаря, Саурон перетворився на найбільшого ворога Вільних народів Середзем'я протягом Другої і Третьої епох.
Sauron (Eskov, 1995) – рід павуків з родини листових ткачів Linyphiidae, на сьогодні включає тільки два відомих види. Павуки досягають довжини тіла від 1,25 до 2 мм. Поширені по всій Центральній і Східній Європі від Франції до Росії.
Sauroniops (Cau et al., 2012) – рід ящеротазових динозаврів з родини кархародонтозаврид (Carcharodontosauridae), названий на честь Ока Саурона. Типовий і єдиний вид – Sauroniops pachytholus. Ці динозаври жили на початку крейдяної епохи (сеноманське століття) на території сучасного Марокко. За словами вченого, який назвав знахідку, розглядаючи скам'янілий шматок черепа з очницею, він згадав про Саурона, з трилогії Толкіна, від якого за сюжетом теж лишилося лише одне око, що і підказало досліднику, як назвати «новенького». Палеонтологи вважають, що від інших динозаврів Sauroniops відрізнявся масивним виростом на голові, а розмірами і будовою тіла він був схожий на тиранозавра.
Litoria sauroni (Richards and Oliver, 2006) – деревна жаба з Папуа-Нової Гвінеї. У цієї жаби червоно-чорні очі (які справді нагадують вищезгадане ОКО) та подушечки на передніх лапках.
Далі за списком у нас Орки! Цей злісний, варварський народ, підпорядковувався Темному Володарю в різні епохи Арди і становив основу його збройних сил: спочатку Мелькора, а пізніше Саурона, як виявилося, також надихнув учених на назву видів:
Borophagus orc (Webb, 1969) – вимерлий вид роду Borophagus, підродини Borophaginae, представник групи собачих, що мешкали в Північній Америці від 10,3 до 4,9 млн років тому. Орку борофагу вже близько 5,4 мільйона років! Borophagus широко відомий як «розтощувач кісток» або «гієноподібний» собака. Незважаючи на те, що борофаги не були найбільшими за розміром і вагою, вони володіли добре розвиненою здатністю дробити кістки, у порівнянні з більш великими представниками родини. Орк-борофагус, ймовірно, вів спосіб життя, подібний сучасним гієнам, поїдаючи туші нещодавно вбитих тварин. Як показав аналіз викопних решток двох особин борофагів, виявлених у 1988 році, одна особина важила 43,8 кг, а інша – 35,8 кг.
Балрог (синд. Balrog) – вогняні демони велетенського зросту, втілення вогню, темряви і страху, найжахливіші зі слуг Темного Володаря Мелькора, були озброєні вогняними батогами, мечами і сокирами. Мелькор використовував Балрогів в якості охоронців і полководців, а їхнього ватажка Готмога поставив головнокомандувачем армії Ангбанда.
Anthracosuchus balrogus (Hastings et al., 2014 року) – вимерлий вид роду крокодилоподібних дирозавридів періоду палеоцену. Anthracosuchus в перекладі з грецького означає «вугільний крокодил». Останки A. balrogus, єдиного відомого виду, були виявлені в формації Серрехон в шахті Серрехон (Колумбія). Anthracosuchus відрізняється від інших дирозаврид надзвичайно короткою мордою, широко розставленими очницями з кістковими виступами навколо них і гладенькими та товстими остеодермами. Назва виду є посиланням до Балрогів, яких, як і останки Anthracosuchus, можна зустріти в підземеллі.
Balrogia (Hedqvist, 1977) – оси з родини птеромалід (Pteromalidae). Доречі, у цій же родині представлені ще два роди ос: Smeagolia (на честь Смеагола) і Nazgulia – названий на честь ватажка Назгула, Короля-Чарівника з Ангмара.
Крім того, у честь Назгулів – дев'ятьох владик з числа людей, поневолених Перснем Влади, слуг Саурона, був названий вид мурах:
Tetramorium nazgul (Hita Garcia & Fisher, 2012) – вид мурах-мірміцинів, що мешкають в Аналалаве, Амбохіджанахарі і національному парку Зомбіце-Вохібасія, Мадагаскар. У цього виду є характерні довгі тонкі проподеальні голки. Його тіло вкрите безліччю довгих волосків. Загальне забарвлення темно-коричнева або чорне, а на ногах забарвлення світліше. Цей вид, зазвичай, зустрічається в листяній підстилці сухих і гірських тропічних лісів, зазвичай на висоті від 700 до 1100 метрів.
Беорн (англ. Beorn) – людина-перевертень, що володів даром перетворюватися на ведмедя, ватажок народу Беорнінгів, жив на сході Імлистих Гір поблизу гори Каррок, а його нащадки звалися Беорнінгами й жили між Карроком і Ліхоліссям.
Beorn (Cooper, 1964) – вимерлий рід тихоходок. Beorn leggi – перша виявлена викопна тихоходка, описана в 1964 році з бурштину крейдяного періоду. Це єдиний вид з роду Beorn і сімейства Beornidae, виявлений в канадській провінції Манітоба. Як показали дослідження, середовищем існування Beorn leggi були болотяні біотопи.
Beornia (Hedqvist, 1975) – рід ос з родини паразитичних їздців (Eulophidae).
Унголіант (Ungoliant) – таємнича і могутня сутність з числа занепалих Майар, що прийняла вигляд гігантської павучихи. Унголіант повелівала темрявою, сплетеною в чарівну павутину, яка поглинала світло для тамування її невгамовного голоду. Тож не дивно, що така істота могла стати джерелом натхнення для арахнологів:
Nemesia ungoliant (Decae, Cardoso & Selden, 2007) – вид павуків із родини Nemesiidae, поширених на території Португалії та Іспанії.
Ochyrocera ungoliant (Brescovit, Cizauskas & Mota, 2018) – різновид павуків роду Ochyrocera. Ендемік Бразилії. Ще один представник цього роду – Ochyrocera laracna був названий на честь нащадка Унголіанти, гігантської паучихи – Шелоб (Shelob). «Laracna» це ім'я Shelob (Шелоб) на португальській мові.
Палантир (Palantíri, в перекладі з квен’я - «далеко бачити») – магічні камені, створені в Амані Феанором. Ці камені використовувалися для зв'язку, типу сучасного провайдера: власник палантиру, коли дивився в нього, міг зв'язуватися з іншими істотами, що володіли такими ж каменями. Також через палантир можна було побачити різні події, що відбуваються в усьому світі.
Pseudopallenis palantir (Kolibáč J. 1997) – назва жуків з підродини Cleridae (Coleoptera: Cleroida). Був знайдений у балтійському бурштині еоценової епохи.
Platymastus palantir (Van Valen, 1978) – вимерлий вид копитних, що мешкали в Північній Америці. Його типовим місцезнаходженням є пагорб Маммалон, розташований в наземному горизонті Пуеркан в формації Насіміенто в Нью-Мексико.
І завершує наш далеко не повний список прекрасна Еовін (англ. Éowyn) – онучка Тенгела, племінниця короля Теодена, сестра Еомер, дружина Фараміра, мати Ельборона, на честь якої відданий фанат творів Толкіна, нині покійний Лі Ван Вален, який був американським еволюційним біологом і до моменту смерті працював професором на кафедрі екології та еволюції Чиказького університету, назвав викопного комахоїдного ссавця, що жив в Палеоцені на території США - Anisonchus eowynae (Van Valen, 1978).
Пока нет комментариев. Будьте первым!